“Мертвий Півень” + Морозов = “Афродизіяки”

Отаку нехитре рівняння розв’язували 21 березня у львівській культовій кнайпі “Лялька” на прес-конференції журналісти, самі “півні” (Роман Чайка, Михайло Барбара) та Віктор Морозов... Хоча розв’язувати аж так не було чого, бо все зрозуміло і без розв’язків, рівнянь та слів: бери новий аудіодиск, вмикай і слухай до повного і остаточного задоволення чи то пак оргазму (на чому ду-у-уже наполягали самі автори). Але... як була нагода, чом би й не порозпитувати, що до чого... і чом би для Вас то все не написати? Як не ліньки – то прошу дуже:

Михайло Барбара, соліст “МП” (далі - просто Місько): “Це – десятий альбом “Мертвого Півня”, який за рахунком у Віктора – не знаю. Для нас важливо, що це відбулося”.

Віктор Морозов (далі - просто Віктор): “Не знаю, що казати, бо у цій всій афродизіястичній оргії я був пасивним началом, тобто я нічого не “пробивав”, а виконував усі захцянки Міська. От він був активним. Усе це почалося два роки тому, ми знаємо навіть точну дату – День народження Тараса Чубая, на “Погулянці”, коли Михайло вперше висловив таку ідею. Відтоді я на все погоджуюся. Чому він це зробив, я здогадуюся, бо, мабуть, чув мої дуже древні динозаврічні твори початку 70-тих років, часів групи “Арніка”. Йому ці пісні, як я зрозумів, сподобалися, і він так само був обурений, що цих пісень не знає сучасна молодь. Ну, нема чому дивуватися, бо тоді сучасна молодь просто ще не існувала на світі. Власне, ідея Міська була, щоб якось ці пісні освіжити, подати у новому аранжуванні”.

Місько: “Так, у збірнику є пісні, яким від тридцяти років, очевидно, - Вікторові, не півнячі”.
Віктор: “Дійсно, найстаршій – 30, а наймолодшій – десь рік”.

Роман Чайка, гітарист “МП” (далі - просто Чайка): “Місько забув ще розказати про нашого звукорежисера. Бо традиція живого запису звуку, як така, в Україні відсутня. І з’явилася декілька років тому, коли музиканти могли не плюватися на екран, дивлячись свій “живий” виступ, бо на концерті може бути фантастичний звук, далі приходить звукорежисер, і в результаті архів відсутній. Таким чином Україна, в принципі, втратила архівну музику 60-70-их років. Тобто ідея також - відновити ці старі пісні, гадаю, ми не дуже спотворили їхню суть, зміст, які Віктор та його друзі заклали у першоджерелах. Ми, принаймні, отримали дуже хорошого колєгу, це – звукорежисер Юрій Ойч. Ми тішимося, що працюємо із професіоналом”.

Місько: “Так, це дуже важливо, бо ідея - має бути живий запис. Було необхідно, щоб зібралися докупи усі чинники живого запису”.

Віктор: “Перепрошую, от саме тут, я згадав, проявилося моє активне начало: спочатку був задум записати студійний альбом, а я, власне, “тиснув”, щоб зробити живий запис. Бо, як на мене, “МП” – така група, яка найкраще себе проявляє під час концерту. У студії, коли співаєш до стін, оця певна енергетика щезає. Це буде чисто, гарно відспівано, але буде мертве. А цей живий запис зберіг енергетику, живий зв’язок. Чути відгуки людей, які підтримують взаємний контакт (хотів сказати оргазм)...”

Чайка: “...акт. (Ну, як же Чайці не додати? – Авт.) Поки журналісти збираються із думками, є час пообсипати своїх друзів компліментами. Даремно Віктор Морозов говорить про пасивне, слабке начало в “Афродизіяках”...
Віктор: “Я не казав слабке – пасивне!”

Чайка: “... так-так, пасивне... Нас сьогодні із Міськом транспортували. За кермом був Віктор Морозов, от побачите, якого драйву він дасть після 600 км. за кермом. Тим паче після вчорашньої презентації альбому у Києві!”

Місько: “Так, учора саме відбулася презентація та прес-конференція в одному із київських клубів, сьогодні – у Львові, 15 квітня ми робимо великий концерт у Києві, на якому до нас долучиться харківський жіночий квартет “Ойра”, а потім, я маю надію, після Великодня будемо грати у Харкові та інших містах”.

Чайка: “Великий міжнародний тур!”

Місько: “Правильно”.

(Нарешті головні дійові особи надали слово журналістам).

• Про назву і принцип підбору пісень.

Віктор: “Один із принципів, як я вже казав, - освіжити пісні тридцятирічної давності з мого репертуару, які просто не відомі ще слухачам. Інший принцип - пів-на-пів: половина моїх пісень, половина – “МП” різних часів. Підбирали за настроєм, які пасували для концерту. А концерт був досить великий...”

Місько: “На концерті було зіграно приблизно 30 пісень”.

Віктор: “Тож, ми записали, а потім прослухали, які на наш погляд найбільш вдалі, цікаві, які найбільше пасували під концепцію “Афродизіяк”.

Місько: “Найцікавіше, що вчора, коли ми презентували диск, почалася чергова війна. Це сумна тема, але на диску ми маємо пісню, яка абсолютно цього стосується. Там є слова: “Не від того я помру, що на світі буде война...” Це Вікторова пісня на слова Ярослава Довгана”. “... а від того, що вона мого вірша не достойна”. Це якісь-такі дивні співпадіння... Загалом, альбом можна слухати і отримувати насолоду”.

Віктор: “Цей препарат не через вуста, а через вуха приймається”.

Чайка: “На обкладинці написано: слухати до повного задоволення”.

• Про київське сприйняття “Афродизіяків”.

Чайка: “Прекрасно сприйняли”.

Віктор: “Якщо ви прослухаєте компакт, який записано під час концерту, то почуєте, як сприймала нас київська публіка. Чесно кажучи, я був здивований і гадав, що це, мабуть, зі Львова всі приїхали. По-перше, молодь знала і співала половину пісень... А виявилося, що, дійсно, київська публіка!”

Місько: “Справді, на диску це чути. І нас то страшенно тішило. Тоді це був цикл із трьох концертів. Це були аншлаги. Безперечно, приємно...”

• Про переорієнтацію “МП” на столицю? (Львів – другорядний?)

Місько: “А що ми тоді тут робимо?”
- Але таки Львів – другий.
Місько: “Не перший...”

Віктор: “Учора о другій години ми тільки забрали першу партію компактів і не встигли до Львова завезти. Тому, на жаль, довелося розпочинати із Києва”. (Тут Місько розпочав вдячну промову (“не міг не сказати”) усім спонсорам та друзям, зокрема “Дзизі”).

• Про львівську підтримку на концерті.

Місько: “Були і “Скрябін”, і Чубай, і “Ельза”...

Чайка: “Всі решта були не львів’яни, але теж музиканти. Бурмака Марічка, наприклад, вона – почесний учасник “МП” і не пропускає концертів... (На цих словах у якогось кореспондента-потріота задзвонив “мобільник” мелодією гімну і Чайка запропонував усім встати. – Авт.) У Києві серед музикантів, які грають “живу” музику не спостерігається якогось брутального ігнорування, що, в принципі, дивує приємно”.

• Про пропозицію мультимедійного формату.

Місько: “Це би було кльово. Тільки треба буде робити додатковий концерт, бо “Афродизіяки” мають бути виконані вживу, такий собі акт... Дійсно, хороша ідея. Гадаю, що “Афродизіяки” не будуть якимось одноразовим проектом, а матимуть своє продовження”.

Чайка: “Справа в тому, що до альбому не вмістилася навіть одна третина готових вже пісень, які ми будемо сьогодні грати. Їх там нема. Це, в першу чергу, образливо, по-друге, я гадаю, нам треба випустити другий такий компакт, тим паче, що лейбл, із яким ми працюємо (“Лавіна-м’юзік”), один із найвпливовіших. Місько згадав? А, я забув, що він згадав... Думаю, будемо із ними співпрацювати, бо від часу запису до часу реалізації – дуже короткий період. Це приємно. Ще цікавий момент – старі пісні сприймаються зараз як щойно написані...”

Місько: “Бо вони писалися для Вічності... Вони – вічно молоді (без зайвої скромності)”.

• Про презентації закордоном, наприклад, в Африці.

Віктор: “Афродизіяки” із Африкою не мають нічого спільного”.

Місько: “Насправді, був один-єдиний виступ закордоном – у Польщі влітку на “Лемківській Ватрі”. Це вдалося, ми на свої вуха чули радісні вигуки, викрики, стогони, схлипування тощо... Звісно, хочеться поїхати...”

Чайка: “Із кожним місяцем у цій країні все частіше хочеться поїхати”.

• Про бухгалтерію.

Місько: “Тираж зараз – 1000 примірників. Обіцяють, що буде більше. У продажу вони з’являться наступного тижня. Ціна... має бути реальна та доступна, може, в межах 20 грн.”

Чайка: “Так, гадаю, не вище 22-ох гривень, наскільки я знаю цінову політику кампанії. Це – реальна ціна, а от у Києві в центрі я бачив наш диск “Вибране”, який коштує 85 грн. Звісно, його ніхто не купує”.

Місько: “До компакту ще буде касета”.

Чайка: “... і відеокліп, такий мультяшний, друзі з Харкова зробили. (Далі відбуласі презентація кліпу, автор – Дмитро Золотарьов. – Авт.) Сподіваюся, що цей кліп буде заборонено показувати в Галичині. Маємо на це глибоку надію. Гадаю, через певні символізми у цьому відеокліпі на фоні дурості, яку вчиняють наші чиновники, забороняючи, наприклад, нашому львів’янину Вікторові Віктюку ставити вистави. Тож, треба просто анафему на цей кліп накласти і заборонити “МП” на території Галичини. При нагоді передаю привіт дибілам від культури... ”

• Ще про тих і те, що заважає.

Чайка: “Бідося і глибока незацікавленість українським продуктом. Канал “М-1” сказав, що це – не формат”.

Місько: “Мені найдивніше, коли Вікторові, який 30 із копійками років співає, зараз кажуть, що він – не форматний!”

Чайка: “Окрім того, кожен канал має свою ціну на прокрутку кліпу... 600 доларів за одну прокрутку... нормальна київська такса”.

Місько: “Від двох баксів на маленьких каналах і далі... Звісно, що у нас немає такого бабла... Щось тема сумна... ”

• Про плани на майбутнє.

Місько: “Далі буде...”

Після прес-конференції та демонстрації кліпу розпочався концерт і... ще раз демонстрація кліпу, на який публіка зреагувала дуже і дуже активно, ще б пак... такі алюзії... Щодо заборони – будемо бачити, а щодо “афродизіястичних” творчих наробків можу з усією відповідальністю сказати, що це – ФІШКА. Звісно, аншлаг, звісно, танці, викрики, оплески, підспів, підстриб, стьоб, березнева “Наша зима” тощо. Отож, “Мертвий Півень” + Морозов = не тільки “Афродизіяки”, а й ще просто неперевершений звук, талант, енергія, віддача і т. д. і т. п. (до плюс безмежності). Із чим перших в Україні “афродизіяків” вітаю. Плодіться, розмножуйтесь, підтримуйте генофонд України, бо хто, як не Ви, га???

Ще кілька слів про ФІШКУ.

Місько: “Це подія для мене абсолютно важлива. Для мене було важливо це зробити. Ми із Віктором давно якимось чином перетиналися на концертах, записах... Звичайно, хотілося долучитися до цього, разом виконувати, заспівати... Так сталося і це мене тішить. Що дає такий синтез? Дуже допомагає: і з точки зору професійної, і просто у спілкуванні. Це трошки інший ракурс, ми багато чого побачили, що раніше не зауважували, чи то не дійшли до того. Фішки “Афродизіяків”? Перш за все, це нас збуджує, також людей на концертах. Безперечно, це досвід, нові думки, ідеї. Чи задоволений кліпом? Прикольний, мені – смішно, звичайно, це не екстра фільозофське кіно, але... Чого побажати “Афродизіякам”: щоб ми довго багато і щасливо жили”.

Віктор: “Синтез? Звісно, гадаю, взаємно один на одного впливаємо, передаємо ідеї, енергетику. Мені подобається. Насамперед поєднання минулого і сучасного. Часом, коли я граю у клубах, я раптом переношуся, наче на машині часу, на 30 років назад. Тоді не було клубів – були танці, але атмосфера та сама. У молодість завжди приємно потрапляти... Фішки? Головна – цей альбом записаний на “живо” і, гадаю, дуже вдало. Творчість перекладацька? Працюю над четвертою книгою Гаррі Поттера. Найголовніше, набираємося сили на п’яту книгу наприкінці червня. Щойно вона вийде, перекладачі усіх країн почнуть наввипередки активно перекладати. Ми теж будемо старатися, хоча то тяжко – там буде 800 сторінок! Четверта книга – 600 сторінок. А найдивніше, коли кажеш дітям, вони: “Клас! Буде що читати!” Власна творчість? Поки що ні... Вичікую, набираюся сил із перекладів. Що побажати собі на майбутнє? Побільше таких-от інтерв’ю”.

Змінювала громадянство на “афродизіянство”, вживала “Афродизіяки” (за рекомендацією авторів) усіма можливими способами для отримання остаточної насолоди, врешті, питала, дивилася, писала, клікала мишкою, цокала по клавіатурі і т. д. і т. п. афродизіячка (навіки)

Мрія ТИТАРЕНКО