Михайло БАРБАРА: “Мертвий не вмирає”
На піснях гурту “Мертвий Півень” виросло вже не одне покоління, а він і надалі, не відповідаючи своїй назві, продовжує “піяти”. А нещодавно після страшенно довгого затишшя “півні” презентували новий альбом “Пісні Мертвого Півня”. Чому ж так довго тривала робота над ним, і які зміни сталися у них, а також ще багато чого цікавого – в ексклюзивному інтерв’ю із фронтменом гурту і ветераном львівського року Михайлом Барбарою.
Львів обрав “Мертвого Півня”
– Свій новий альбом “півні” виношували 2 роки, а записали менше, ніж за тиждень. Як таке можна пояснити?
– Ну, по-перше, слова для наших пісень взяті із віршів Юрія Андруховича. В нас була домовленість не видавати альбом з піснями на його тексти, поки не вийде книга. Вона з’явилася, і ми взялися за озвучення тестів. А, по-друге, непросто зібрати всіх разом. Та якось це відбулося, хоч і не так скоро, як хотілося, проте вдалося реалізувати те, що маємо зараз.
– Кажуть, що Ви насильно, із палкою в руках, заганяли музикантів для запису альбому в студію. Жартують, чи все ж таки правда?
– Та ні, це все жарти (сміється).
– Запис альбому здійснювався із новими гітаристом і барабанщиком. Невже класичний склад “Мертвого Півня” вичерпав себе?
– Ні. Старий склад – це четверо людей, які себе ніколи не вичерпують. Ну, а барабанщики в нас часто змінювалися, тому я не був таким категоричним...
– Чому першу презентацію альбому вирішили провести саме у Львові?
– А як же інакше? Львів обрав нас, а не ми обрали Львів.
– Кліпи на нові пісні знімати збираєтесь?
Чоловічі пісні для жінок
– В принципі, не хочеться, бо це українське телебачення, особливо музичне... Знову, курва, радіо, телебачення, курва, преса... Але є бажання зняти якесь таке хуліганське відео. Та, швидше за все, воно вкотре стане “неформатом”, а це вже інша історія.
– Чув, що Ви там в якусь нову групу “влізли”. Як вона називається, і які у Вас подальші плани щодо неї?
– Назви насправді немає, це просто такий собі експеримент із молодими людьми, які є студентами Києво-Могилянської академії. Вони неймовірно люблять старий зворушливий рок-н-рол, і якось мене на це спокусили. Ми з ними зробили вже десь 8 пісень, фактично всі на вірші Юрка Позаяка. Не знаю, як це розцінювати. Просто час від часу ми збираємося і граємо у своє задоволення.
– Про новий альбом “Мертвого Півня Ви сказали: “Це фактично перший повноцінний альбом за багато років. Дуже чоловічі пісні, але для жінок”. Прокоментуйте ці слова.
– А це треба почути і побачити. Ми вже дуже багато років не записували новий альбом, десь років 5. Все, що співаємо – це про любов і для них, жінок, хай як це патетично не звучить.
– Чи задумувалися Ви колись, що “Мертвий Півень” протягне так довго?
– Ні, і не збираюся про це думати.
Ув’язнені люблять театр
– Зараз Ви працюєте у харківському театрі “Арабески”. Як Вас “засмоктало” ще й у театральне життя?
– Це проста історія: вони покликали, я приїхав. Сказали: “Подивись. Цікаво?”, а мені давно це було цікаво, така собі ідея-фікс. І мене “затягнуло”. Усвідомлюю, що це всерйоз і надовго, щоб не сказати, на все життя.
– Нещодавно Ваша трупа здійснювала тур виправними колоніями. Не страшно було?
– Спочатку було страшно, а потім цікаво. Дуже вдячна публіка. Вони – такі ж, як і ми. Не йдеться про те, за що вони сидять, але коментують, радіють, як діти, наприклад, викрикують: “У-у-у! Козел!”(сміється).
“Мертвим” пташиний грип не загрожує
– Повертаючись до старих добрих часів, який виступ “півнів” запам’ятався найбільше?
– Я думаю, що пам’ятаю всі виступи. Кожен виступ по-своєму неповторний і важливий: чи це львівська “Лялька”, чи Берлін...
– Свого часу Ви зробили каверз-версію на пісню “Франсуа” Ірини Білик. Чи не виникало ідей повторити щось у такому ж дусі?
– Цим потрібно займатися професійно, а ми робимо тільки під настрій. У принципі, ми звикли робити те, що хочемо. Ну, прикололися ми ще якось з “піккардійців”... Це ще одна із версій пояснення назви “Мертвий Півень” (сміється).
– Політики пропонували агітувати за них на виборах?
– Зрозуміло, що розмови велися, але нам не захотілося. Колись ми вже виступали так, але тільки через наші власні переконання, а не за “бабло”.
– Михайло Барбара слухає попсу?
– Якщо вважати, що колись Стінґ отримав премію “Ґреммі” як найкращий поп-співак, то тоді – так.
– Не виникало бажання заспівати разом ще з якоюсь групою?
– Якби таке бажання виникло, то ми б уже давно заспівали. Наприклад, обрали б Вікторію Лук’янець, а групу “SMS” взяли б у підтанцьовку (дико регоче).
– Чи не хотілося зробити так, як “Брати Гадюкіни”: затихнути на 10 років, а потім “вибухнути”?
– Думаю, що вони не планували цього. Ми ж робимо те, що хочемо. Нам захотілося зіграти – ми зібралися і заграли. У них було бажання зробити так. Це їхній вибір.
– Які три бажання ви б загадали, наприклад, золотій рибці?
– (шепчучи мені в саме вухо) У мене є мільйони бажань до золотої рибки (сміється).
– Коли помре “Мертвий Півень”?
– Мертвий не вмирає.
Павло Паламарчук