Михась БАРБАРА та його вік Христа

Раніше "Мертвий півень" був командою нео-гіппі, яка брала участь в студентській революції на Майдані. Виринувши у 90-х на фесті "Вивих", сьогодні шлейф львівських легенд приваблює шанувальників трьох поколінь. Впізнавальними особливостями одіозної команда українського рок-альбіону є анахронічність, позапросторовість, та цілковита полігамність діяльності. Бо рамками музики кожен "півнів" не обмежується. Про це розповідає Михась Барбара...

- Чим, власне, зараз займаються "Півні"?

- Останніх кілька місяців кожний займається своїми проектами: життєвими та мистецькими. Роман Чайка має свою програму на "П'ятому каналі", якщо чули - "П'ять копійок", ближче, я б сказав, до політичної журналістики. Юрко Чоп, акустичний гітарист, заснував видавництво й видає дитячі книжки переважно. Джон, басист, з барабанщиком заснували сольний проект, потім вони почали робити ще якість речі. Я впав у..., ну не те що впав, а просто справдилась моя давня мрія працювати в театрі. І ось вже два роки працюю в Харкові з театром "Арабески" і це продовжуються й наразі. Зараз в мене ніби завислий транзит між трьох міст: Харків-Київ-Львів.

- Після того, що всі займаються досить-таки різноманітною діяльністю, чи можна сказати, що "півні" розлетілись?

- Ні, ні. В нас таке вже бувало, просто це не відбувалось так яскраво. Ми завжди розбігались десь на кілька місяців, а зараз це відбувається трошки довше, більше от і все. Цього року ми збираємось (зайнятися) старими речами, які варто доробити та новими речами.

- А коли чекати альбому?

- Я боюся прогнозувати, але думаю десь восени.

- Що це буде якщо чесно - блюз зі старих пісень, чи щось несподівано нове?

- Ну, чесно кажучи, важко уявити, що насправді вийде після того, як ми зберемося після такого довгого проміжку часу. Кожен приносить багато всілякої всячини, яку доволі важко поєднати, і потім з того всього черговий раз готуються якійсь коктейль. Я знаю, що багато матеріалу є у Чайки, у Джона. Однозначно то все порине в один коктейль, але остаточний результат, яким він буде - невідомо.

- А тексти Андруховича будуть там присутні (Юрій Андрухович - відомий львівський поет, який пише тексти для "Мертвого півня". - прим. ред.)?

- Можливо там буде багато Андруховича ще з невиданої збірки під назвою "Для Мертвого Півня". Він навіть вже певні речі показав, але не всі. Частину тримає в таємниці. В мене в голові щось крутиться також. Отже, побачимо.

- Скажіть, а Вам, який грав роль Ірода і якому незабаром виповниться 33, як почувається?

- Я ще маю трохи часу. Ірод, сам по собі, був набагато старший, йому було приблизно п'ятдесят. Це одного боку. З другого, якщо прив'язуватись до цієї цифри - це продовження, або, може - початок. Адже ніхто не знає, що робив Ісус до тридцяти трьох років. Існує багато легенд, переказів, які досить умовні й міфічні. Жодного канонічного тексту ми не маємо. І з цієї дати почалася ніби точка відліку зовсім нового життя.

- А для вас тридцять три щось знаменує, може з'являються думки про дітей?

- Цей вік для мене поки що нічого не означає. А думки про дітей абсолютно не прив'язуються до віку.

- Ваша літературна нива. Ви вже скінчили свій роман з Сергієм Жаданом?

- Ні, це відклалося на невизначений термін. Він сів і сам пише щось, займається своїми справами і невідомо що буде далі.

- Ваша співпраця буде продовжуватись?

- Не виключено, зараз важко сказати. Ймовірно, що він буде писати для театру "Арабесок" нову п'єсу.

- Різноманітність Ваших амплуа: актор, музикант, літератор...

- Шизофренік (сміється).

- Що слід очікувати надалі?

- Я хочу знятися в кіно, навіть маю пропозицію. Але допоки це таємниця. Десь у березні буде відомо.

- Якщо б Вам запропонували, в такому причинному віці зіграти роль Ісуса Христа ви б погодились?

- Певно.

- Навіть при тому що людям, які наважуються на таку роль, потім забороняють виступати будь-де і їх світське життя зупиняється, ви б погодились?

- Я не знаю, чи моє світське життя зупинилося б. І коли воно зупиниться, я нічого не знаю. Все попереду, насправді, незалежно від того, скільки там зазначено років у паспорті.

- А як ви сприймаєте усілякі порівняння, ототожнення, ярлики до своєї персони? Прикладів безліч, перераховувати не має сенсу, але щось на кшталт Уленшпігеля як сприймається?

- Симпатичне порівняння, досить смішне. Але маю бігти.

- Дякую.

Розмовляла Нора Дзиґа 27.01.01 в театрі Оперетти.