Мертвий Півень представить Радіо Афродиту у Луцьку, Львові, Києві та Харкові

 Я сам себе вимуштрував, на війну послав,

а рушницю забув – ну і Слава Богу!

Роман Садловський, Назар Гончар.

Жодний партизанський спротив неможливий без підтримки місцевого населення.

Отже, підтримати Радіо Афродита можна буде:

29 квітня (п’ятниця) о 21.00 у Луцьку, пивний бар «Майдан», вул. Бойка 2, +380501002751.

1 травня (неділя) о 10.00 у дворику Львівської ратуші на Прокиданні з Мертвим півнем у рамках Флюгерів Львова.

2 травня (понеділок) о 17.00 у Києві, На добраніч з Мертвим Півнем, Фестиваль-ресторація «Диван», Бесарабська площа, 2 у рамках Київських Флюгерів Львова.

3 травня (вівторок) о 19.00 акустична версія для любителів камерної атмосфери у Києві, кнайп-клуб Купідон, новий зал (no smoking area – можна приходити з дітьми), Пушкінська, 1-3/5 у підвалі, тел.: +380442797171

27 травня (п’ятниця)  о 19.00 у Харкові, клуб «Jazzter», пров. Театральний 11/13 тел. 706 48 19

28 травня (субота) о 19:00 у Січеславі (Дніпропетровську), Клуб Дім Кабаре, вул. Гопнер 4-а, 

Акредитація для журналістів: Богдан Логвиненко, mail@logvynenko.com, +38 066 88 63 567.

Радіо Афродита – новий інді-партизанський проект «Мертвого півня». Це спроба реконструкції того, що було знищене. Спроба уявити, що радіостанцію з такими позивними не розгромили у 1945 році і вона працює досьогодні. Це збірка осучаснених переспівів майже забутих українських гітів ХХ-століття.

Пам’ятати, пригадувати, не забувати, фіксувати, документувати, переказувати, переспівувати, нагадувати, зберігати, – саме такі свої внутрішні потреби, задовольнять Півні, працюючи над цим проектом. Уряди, президенти та імперії зникають, музика та правда залишаються. Михайло Барбара: «Деякі мої друзі останнім часом наполегливо ставлять мені досить пряме запитання: «Що робити?». Це підштовхує мене до розробки персонального плану спротиву, до якого можуть долучитися інші. Мені здається, що ідея «Мертвого півня» зробити проект «Радіо Афродита» тепер є нашим обов’язком. Найкраще, що ми можемо робити – це музика. Але я вірю що до нас, крім музикантів, долучаться науковці, письменники, художники та всі, хто перейнятий питанням: : «Що робити?».

Бажання переспівати старий український поп – зовсім не нове і походить не від браку власних ідей. Якось я зайшов до монтажної у Харкові, де іде робота над півнячим відео на пісню «Гуцулка Ксеня», і монтажерка мені сказала дослівно таке: «Ти знаєш, тут до мене мама заходила. Вона цю пісню знає. Почала підспівувати. А я думала, що це ваша пісня…».

Ми не можемо і надалі забувати наші пісні, взагалі забувати. Час вивчити уроки і діяти асиметрично, так, як вони не чекають.

Радіо Афродита – це також своєрідна відповідь на партизанський статус сучасної української музики та культури. Відключення її від медійних каналів, дистрибуційних мереж та великих сценічних майданчиків.

Радіо Афродита – це скоріше поп-музика. Однак не дешева підробка, яку нам пробують підсовувати під виглядом «українського шоу-бізнесу» (перепрошуємо за вживання порнографічних термінів). Радіо Афродита – спроба довести, що музика для багатьох може бути живою, якісною та драйвовою. І така музика в нас є.

Запис альбому відбувся на студії ФДР у Києві завдяки людям і організаціям, які «люблять Україну не лише до глибини душі, але й до глибини власної кишені.» Дякуємо ФДРу, Останній барикаді, Дзизі, Купідону, студії 3Z.

Особлива подяка Романові Кальмуку, Юркові Зеленому, Маркіяну Іващишину, Джону Шморгуну, Любомиру Маркевичу, Тетяні Давиденко, Кирилові Кислякову, Богдану Логвиненку, Олесю Донію, Назару Гринику, Федору Баландіну, Дмитру та Миколі Сіомам, Сергію Харчуку, Тані Борзуновій, Сергію Мішакіну, Марті Барбарі, Ігорю Копестинському, Зурабу Аласанія, Вахтанґу Кіпіані та всім українським партизанам усіх часів та народів.

• Історична довідка:

«Афродита» – короткохвильова (43 м) радіостанція УПА, організована влітку 1943 для ознайомлення західного світу з боротьбою ОУН. Апаратуру закупили в польського підпілля за 45 тисяч злотих, доставили до крамниці на Бернардинську площу в кількох скринях. Перевезли візком (візник думав, що везе горілку) в помешкання на Бляхарську.
Потім перевезли в Стрийщину. Складав інженер з Кракова, українець Гошовський.
Розміщалась в колибі біля села Ямельниця. Працювала від осені 1943. Надавала щоденно 12 чверть годинних випусків чотирма мовами: українською, російською, французькою
і англійською. Працювали: Я.Старух (керівник.), Б.Галайчук, Л.Лемик, К.Яворівський, В.Макар. Д.Лушпак, К.Цмоць. Чужомовні програми вів бельгієць А.Газенбрук. Розгромлена енкаведистами 7.4.1945.