категорії: репортаж

Хай живе «Мертвий півень»!

Того вечора у кафе-клубі "Вавилон XX" було тісно і гамірно задовго до початку акції. Це ж вам не жарти - улюбленці молоді і тих, кому до 35, вже давно не акустична, але дуже концептуальна формація "Мертвий півень" презентувала другий компакт-диск за свою дев'ятирічну історію із сентиментальною назвою "Шабадабада".

 

Назва, як жартома пояснив у розмові вокаліст групи Михайло Брабара, виводиться із знаментиного саунд-треку до фільму "Чоловік і жінка" і, цілком очевидно, відбиває головну тему диску - кохання. Одразу ж хочемо попередити фанів капели, котрі не мають компакт-програвачів, аби вони не сумували. Альбом одночасно з'явився і на касеті, щоправда, без однієї пісні - "Думка". Вона, за доброю традицією, є бонус-треком для тих, хто вирішив потратитися і купити компакт-диск.
На прес-конференції, що передувала самому концерту, лідер "Мертвого півня" Роман Чайка пояснив, чому до альбому увійшло досить багато старих речей: "Під час роботи над цим альбомом раптом з'ясувалося, що наступного року нам буде уже десять років. А позаяк альбоми наші виходять рідко - вісім за дев'ять років, -то ми вирішили вибрати серед старих добрих хітів найвідоміші, скомпоновувати з новими піснями і таким чином підвести своєрідний підсумок нашої творчості. Ще одним чинником, який спонукав нас і вчинити саме так, було те, що ми на решті могли спокійно сидіти у студії, і скільки нам треба і не думати про кошторис проекту. Сталося це завдяки мистецькому об'єднанню "Дзиґа", яке виступило продюсером диску".
Стиль диску без зайвих ускладнень можна назвати роковою еклектикою. Зрештою, музиканти самі на цьому наголошують: "Ми весь час робимо нові пісні. Публіка тільки звикає до нового звуку, до нових пісень, а ми уже представляємо новіші." І справді, цей диск ніби відображає ставлення хлопців до аранжування, так би мовити, етапи творчої зрілості, а також і "кадрові" зміни у колективі. Явно на користь звучанню був прихід до "Мертвого півня" Олега-Джона Сука, бас-гітариста та одного з аранжувальників чи не найкращої колись львівської рок-команди "Клуб шанувальників чаю". Витонченість аранжування і своєрідна симфонічність звуку, що були властиві "чайникам", знайшла своєрідне застосування у музичній філософії "Мертвого півня": нові обробки старих хітів стали чіткішими, і попри рок-н-рольну жорсткість, значно сприйнятнішими для вуха як обізнаного меломана, так і п'ятнадцятирічного фана, який щойно робить перші кроки у світі рок-н-ролу.
Разом з цим дуже привабливою рисою цього альбому, як і всіх попередніх, є те, що група використовує у якості текстів справжню поезію, а не римовані набори слів на кшталт "чічки-марічки", "кров-любов" і т. д., що так властиві сучасній українській естраді. Причому, якщо ми усі вже звикли до того, що "бубабісти" чи Олег Лишега давно стали "штатними авторами" для "Мертвого півня", то рок-н-рольні варіанти творів Шевченка чи Рильського без перебільшення можна назвати сміливим кроком Особливо, зважаючи на зашореність ура-патріотів, для яких сам рок-н-рол є засміченням питомої української ментальності, а твори Кобзаря у такій інтерпретації мало не святотатством, за яке слід карати анафемою і єкзилем у Сибір. Можна довго дискутувати про доцільність чи недоцільність такого кроку з боку музикантів, однак єдиним мірилом може слугувати тільки якість музичного матеріалу. І тут дозволю собі зауважити, що "півням" це вдалося. Бо якщо попередні експерименти з Шевченковими віршами експериментами можна назвати хіба що опосередковано - за основу було взято італійський переклад "Заповіту", то на цей раз перед очі і вуха публіки постало цілком зріле, позбавлене буфонади чи епатажу трактування творчості Кобзаря.
І тим не менше, без елементів буфонади таки не обійшлося. Предметом стала улюблена співачка "півнів" Ірина Білик, чий хіт "Франсуа" зіучить болгарською оскільки за кулуарною інформацією, продюсер Ірини, почувши україномовну версію цієї пісні, домігся негласної заборони на її звучання по радіо чи в телеефірі Неньки. Єдине, що можна сказати на хвилі перших вражень, болгарський варіант зі своїми гортанними і гострими фонемами тільки додав пристрасності трагічній історії кохання українки і француза. Не забули "півні" й про своїх колег з "Пікардійської терції", чий мегахіт "Старенький трамвай" вони переробили у такий блокбастер, який може навіть "переплюнути" оригінал.
Однак справжній фурор серед шанувальників групи викликало дещо інше - фірмовий коктейль "Мертвий півень" від бару "Вавилон ХХ". Мушу сказати, що дрінк дуже пасував до музики - видно, що бармен постарався...

 

Тарас БАЗЮК