Місько Барбара: "Ми – "вісь", на якій тримається вся Україна!"

– Досить нетипова ідея дизайну альбому, хто вигадав її?
Це друзі з Харкова, які мають власну студію дизайну. Вони фантазували довго над темою "зовсім мертвого півня". Ну, в результаті, що ж з тим мертвим півнем має відбутися? Він має потрапити в оцей баняк чи то пак каструлю. І не просто так тут оті кубики бульйону :). Як на мене це супер.

– А чия ідея такої назви гурту?

Чия ідея? Ну, я не думаю, що це може хтось згадати. Сама історія "винайдення" такої назви досить банальна. Ми, як усі львівські студенти, збирались на каву, і в нас була така улюблена кав'ярня, де ми збиралися, вірші читали свої та чужі, і так далі. І там от висів такий "символ" – флюгер залізного півня. І ми між собою називали "Мертвий Півень", ну от так, ми ходили на каву "на Мертвого Півня". А потім, вже в 90 році, коли ми сформувалися як колектив, треба було назватися перед тим, як вийти на сцену і в заявці написати назву, і вирішили, хай буде "Мертвий Півень"? Ну хай буде. От з того часу так і лишилося.

– У вас зараз багато проектів у різних сферах, а яке місце посідає музика?
Музика завжди посідає перше місце, вона завжди і всюди з нами, просто переслідує.

– Чи подобається бути ведучим на усіляких фестивалях? Часто кличуть?
Часом кличуть. Ну як сказати, чи подобається? Для мене це органічні речі, абсолютно не дратує, просто одна з ролей, яку я граю.

– У Вас є проект із зовсім молодими музикантами. Це гурт Києво-Могилянської академії. Щось плануєте записувати?
Щось буде, щось буде. Треба просто зібратися: посидіти, попрацювати, бо ми так зустрічаємося – пограли і розбіглися. Це буде, коли – не знаю. Цього року, напевно. Він так от красиво почався, думаю буде плодоносний рік, буде багато всіляких історій, в тому числі історія і з цими хлопцями з Могилянки, яких я поки що називаю "Тестостеронами", але це так :).

– Буде аналог проекту "Міська Барбари & Kharkiv Co"?
А, та це просто музика з вистав театру "Арабесок", з якими я працюю. Там кожного разу музика різна, так би мовити саундтрек, тобто це просто музика написана для вистав, а не якийсь окремий проект. Будуть нові вистави – буде й нова музика.

– А зі Схід-Сайдом це була імпровізація? Чи ще чогось можна очікувати?
Це була імпровізація абсолютна. І вони, і я були не готові, взагалі, не те, що не готові, а шоковані, шо відбувається. Це був абсолютний імпровіз, фактично.
Але найкращим компліментом із залу була "Ганьба" :).

– Плануєте знімати кліпи?
На концерті у Докері Придувалов сказав, що хоче робити кліп. Але ж це так, для нас, бо ми – неформат, бляха-муха, а бабло ми не будемо платити за ротацію – це точно! Кліп буде сто пудів. Хочеться робити хуліганські речі, він таким і буде.

– Які вже є Кліпи?
Холодно, Франсуа, кілька старих – з альбому Підземне зоо, другого альбому.

– Не плануєте на диску видати?
Добре було б, треба буде це зробити, щоб діти-внуки дивилися.
З Афродизіяків з Морозовим ми робили такий мультик, трошки флеш, трошки фоток, трошки мультику. Треба буде це зібрати до купи і видати, щоб потім не кричали "У вас нема кліпів, у вас нема кліпів!" Та як же ж, є вони! То ви погано шукали! :)

– Сова чи жайворонок?
Соваааа... Дуже не люблю рано вставати, ну, власне "Нас не повинні зривати будильники". Жахливий досвід, я працював на радіо, в ранковому ефірі, прокидався о 5-ій годині, це був такий жах, це був не один рік. А так, сова.

– В Інтернеті багато часу проводиш?
Небагато. Я тільки два роки тому "познайомився" з Інтернетом. Я зробив лайв-журнал Мертвого Півня – закінчимо оцей цикл презентацій і долучимо хлопців, щоб усі писали.

– А що з сайтом? Планується сайт "Мертвого Півня"?
Ой, сайтом треба займатися, а ми такі старі пердуни, що... Нє, сайт буде, але от поки що LJ, а потім буде і сайт. Починаємо з малого.

До уваги читачів Спільнота Мертвих Півнів

– Як часто пишеш пісні сам?
Кожного дня... Зранку... Встаєш – і пишеш пісні :).
Ні, я жартую, звісно. Вони тепер так раптово з'являються, напевно від того, що ми так часто збігаємося – розбігаємося. Буває так, що вже є пісня в голові, ми зустрічаємося, чуваки не знають про це, воно так оп – і народжується пісня. А буває навпаки: Джон чи Чайка, чи ще хтось приносить якусь свою темку і "ой, а це той текст, який був у голові", воно так усе клеїться – і готово. Ми такі, у кращому сенсі цього слова Колгосп.

– При виборі текстів, пріоритет надаєте власним творам чи тому ж Андруховичу?
Ми не вибираємо. Ми одні з небагатьох ловимо кайф бути самими собою. В нас нема пацана, який каже: "оце продасться, а це – ні". Ми робимо те, що хочемо, не вибираємо, пісні самі з'являються.

– Яка казка була улюбленою в дитинстві?
Казка? Нє, не згадаю. Подобався Котигорошко, досі є ідіотська мрія знайти чарівну паличку і творити усілякі прекрасні чудеса.
Ще мама пісні співала... Про любов. Ну може з того усе й почалося.

– Яку музику зараз слухаєш?
Дуже багато різної музики. Музика буває різна, я класифікую музику на добру і погану. За останні два роки найбільше мене вставив "Вася-клаб", з того, що останнє з'явилося – це для мене найбільший кайф. Такий міський "шансон", таке живе, натуральне...

– І з цього зародилася ідея покласти "Брат, піва кончілось" на музику?
Нє, не з цього.

– Чи є енергетичні вампіри?
Так, це ми. Нас семеро, ми СПРАВЖНІ вампіри.

– Де любиш відпочивати?
Не знаю, я завжди гублюся на оцих питаннях про відпочинок. Ну, не знаю я, що це таке. Так, я маю ДУРАЦЬКУ мрію поїхати нарешті в Карпати, але років п'ять вже не можу цього зробити. Також ще жодного разу не був у Криму, непогано було б з'їздити.
... але я також не був у Японії, Індії, Австралії (сміється). По Европі трохи поїздив, а от туди хочеться.

– Як змінився МП порівняно з попереднім альбомом?
А я не знаю, чи мінявся. Так, є суттєвий додаток – барабанщик з Харкова та гітарист зі Львова. Ми можемо себе назвати найсоборнішим гуртом України, тобто це Львів-Київ-Харків. Ми така "вісь", на якій тримається вся наша держава. Вони принесли свої ідеї, теми, мульки. Попередній альбом – це був наживо записаний диск з Віктором Морозовим. От ми хотіли заграти такий старий рок-н-рол, ми і заграли, а тепер це таке – більше наша музика. Тепер це більш дорослий, я б сказав, чоловічий альбом.

– Чи будете надалі співпрацювати з Віктором Морозовим?
Я майже переконаний, що будемо, адже в нього є ще кілька речей, які я мрію з дитинства заспівати. Одна з них – це "О, панно Інно". Це така просто ідея-фікс, шоб усі дівчата слухали і уявляли себе Інною.

– Чим Львів, Київ та Харків відрізняються, ну, крім назв?
Це абсолютно три різних міста. Особливі та кайфові для мене. Але для всіх, я можу сказати, що міста схожі один на одного своїми місцями, іноді буває таке (це не пов'язано з різними транквілізаторами), я виходжу на вулицю і думаю: "Стоп. Де я сьогодні? О, а Київ? О, це ж Львів!?".
Абсолютно різне ставлення, адже Львів – рідне місто і це назавжди, а Київ і Харків також мають свої штучки. І я щасливий, що я можу поєднувати ці три міста!

– Якби не було Мертвого Півня, чим би зараз займався?
Його не могло не бути! Власне, ми кожен робимо то, що хоче. Я колись хотів бути ведучим на радіо, я був ним, Чайка хотів бути телеведучим – він зараз цим займається, Джон мріяв займатися музикою – займається нею, Юрко Чопик хотів видавати книжки – він видає їх для дітей – святе явище! Ми потвори, яким вдається робити те, що ми хочемо.

– Чи є бажання працювати на ТБ?
Ну, якби було бажання, я б працював. Зараз, ні, не хочеться. Ромко хоче – працює, а я – ні.

– Як тобі в "Арабесках?" Подобається грати на сцені, а не в житті?
Це не передати словами. Доля хотіла, щоб я був на сцені. Це найкращий театр в Україні, і не тільки України!
Фантастичне поєднання тексту, руху, танцю, музики... І так вміють тільки Арабески.

– В Києві вони будуть?
Будуть безперечно, але це важко. Переїзд – це додаткові кошти, але будем безперечно. В травні ми маємо нову прем'єру і намагатимемося показати її не тільки в Харкові, та й не тільки в Україні. Якщо тебе Київ не побачив, значить, ти ніц не вартий, шоу-бізнес, бляха-муха.

– Що є ознакою популярності гурту чи виконавця?
Для мене важливо, що люди приходять, це щастя. З цим новим альбомом будемо намагатися об'їхати якомога більше міст. Ми не переймаємося цими речами – не за тими правилами граємо: кліпи, ротації, сраньки-баньки. Ми хочемо грати свою музику. Не знаю, що є ознакою, але для нас – це концерти наживо.

– Є вдома якась тваринка?
Вона б не вижила в потязі! Я вже давно маю дурацьку ідею мати песика Чау-Чау. Люблю цих тварин, вони якісь буддистські. Їх, по-моєму, буддистські монахи придумали, щоб вони:
а) не заважали господарю під час медитацій,
б) зігрівали господаря в холодну зиму,
в) це якщо вже зовсім голодна зима – ну, щоб було, що їсти.
Я не їм собак, для мене головне, шоб не заважав медитувати.

– Часто ходиш в кіно?
Часто. В мене кіно взагалі  чергова ідея-фікс. Ми з Арабесками, а точніше Світланою Лешко – режисером театру, співпрацювали над документальним кінофільмом. Довелося потрапити до кіно школи у Польщі. Найбільша ідея – знятися і зняти кіно. Думаю, що це рано чи пізно має статися.

– Яке ставлення до екстремальних видів спорту?
Прикольно дивитися по телевізору. Мрія – поплавати з аквалангом, я от буду їздити колись, треба здійснити її.

– Чи є сенс визначати "Виконавця року", "Альбом року"?
Не знаю, я на це не звертаю уваги

– Яке ставлення до премії "народного артиста"?
Фє-фє-фє. Нє, в мене є знайомі, які мають це звання, але нащо воно? Ярмарка марнослав'я – хоча і таке має, в принципі, бути. Ну зараз це неправдиве і нечесне, може колись... Але я не можу собі уявити Міка Джагера, який має звання "Народний артист планети Земля", чи шо? Що це таке? :)
Такими фігнями перейматися тупо.

– Читаєш?
Читаю, дуже багато чого. Читаю, всі читаємо, цим ми відрізняємося від більшості виконавців. Останнє враження -Чарльз Буковський. Після прочитання його книги в мене з'явилася параноїдальна думка це перекласти, навіть, якщо це хтось зробить до мене – я сам це зроблю. Мені сподобалося, неймовірні враження.
З українського останнє, що було – це Тарас Прохасько. Жадана, бляха-муха, люблю, Андруховича згадувати ще? Часто буває, що хочеш спати, але не можеш відірватися  від книжки! Отак, вже спиш, засинаєш, але хочеться дочитати...

Світлини люб’язно надав eagle_x

Богдан Логвиненко та Інна Білоножко