Poetische Bilder aus der Ukraine

Nach nur drei Stunden in der Katharinenruine war alles vertraut:der ukrainische Dialekt, seine Lyrik und sein Liedgut und vor allem Lemberg, die pittoreske Stadt im Westen der Ukraine.

Ein Lemberg-Abend mit Walter Mossmann, die Auftaktveranstal-tung im Rahmen des Osteuropa-Schwerpunktes, hat sein Pensum mehr als erfullt, hat uns „Lwiw" in nur kurzer Zeit nahegebracht, das vergangene, das gegenwartige und auch das zukunftige.

Und fur dieses steht vor allem die Kultband Martwyj Piwenj, „toter Hahn", wie sich die jungen Musiker aus Lemberg selbst nennen: Zu ihren musikalisch recht westlich gepragten Stilrichtungen singen sie, so schwermutig und schon, von enttauschten Hoffnungen in der postkommunistischen Ara, von ver-lassenen Stadten und den schonen Karpaten: Bildhafte, poetische Tex-te von Jurkij Andruchowytsch, Schriftsteller und im Sprechgesang rezitierendes siebtes Mitglied der Band.

Das traditionelle Lemberg hinge-gen brachte Miron Bloschtschit-schak nach Nurnberg: Virtuos „erzahlt" der Flotenspieler von Hir-ten und ukrainischen Volksweisen und la?t gar den Wind, der durch die Berghohlen seiner Heimat fegt, genial lautmalerisch durch die Katharinenriune wehen, nachge-ahmt auf seinem Blasinstrument sc.

Die Traurigkeit ist ein Genussmittel...

Die Traurigkeit ist ein Genussmittel in der ukrainischen Volkskultur, heisst es. Und wenn Wodka-Philosophen von Hoffnung und Untergang sprechen, wenn sie das Tauwetter sehen, das wie eine Trane uber der Stadt hangt, dann meinen sie auch die Zeit nach dem Zusammenbruch des Sowjetreiches: itdem ist die Gedanken-und Gefuhls-lage verworren, seitdem verbluhen stetig die Zukunftstraume. So gefuhlvoll kann man in Kiev oder Charkov, in Odessa oder in Galizien die Resignation benennen.

Aus Lemberg, der galizischen Haupt-stadt, kommt die Gruppe „Mertwyj Piwenj" („Der tote Hahn"), die in der Katharinenruine schon fur einen ersten Festivalhohepunkt sorgte. Kon-zipiert und moderiert vom Alt-Barden Walter Mossmann, wurde dieser Lem-berg-Abend zu einer Reise in ein frem-des Land und gleichzeitig zu einer Begegnung mit einer Kultur, die sich trotz aller Ruckschlage immer wieder zu erneuern vermag.

Die junge Gruppe besteht erst seit funf Jahren. Von traditionellen Wurzeln ausgehend, hat sie sich nicht ein-fach der okkupierenden westlichen Kultur unterworfen: vielmehr zeigt sie Mut zu einer abenteuerlichen, oft schrillen musikalischen Mixtur aus Rock und Folklore, karikiert lustvoll den Zeitgeist der neuen, Ungewissen Epoche. In Nurnberg zeigte „Der tote Hahn" Stationen seiner Entwicklung, und an der hat ganz besonders der ukrainische Dichter Jurkij Andruchowytsch teil, der den hervorragenden sechs Musikern einen Grossteil des poe-tischen Unterbaus liefert. Die lyrischen Bilder, in denen bittersu? geschwelgt wird und die hassliche Wahrheiten benennen, finden ihr Echo in ebenso widerspruchlicher, spannender Musik. Und so gehort eben nicht nur das Trau-rige zur ukrainischen Volksseele, son-dern auch eine respektlose Frohlich-keit.

Гарний півень - «МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ»!

Кінець 80-х років у Львові видався багатим на бурхливі події. Можливо, саме тому за шумом політичних та національних баталій ніхто не помітив народження нового мистецького угрупування…

У затишній на той час кав'ярні по старовинній вулиці Валовій на другому поверсі - «курнику» - часто засиджувалися юні шибайголови. Читали зворушливі віршики, проголошували старі та нові істини, наспівували, насвистували, та набринькували дивні пісеньки. На весь цей вертеп крізь брудне вікно та сиву пелену цигаркового диму стійко та незворушно поглядав металевий (мертвий) півник-флюгер…

Напевно пожалівши бідного півника, хтось із учасників групи і запропонував охрестити її таким дивним ім'ям.  Хай, мовляв, усі знають про його страждання.

Вперше солідно прокукурікали «Півні» на фестивалі нетрадиційної музики та усілякого іншого мистецтва «Вивих-89» (Львів), У складі групи на той час були: Любко Футорський - невгамовний генератор нових ідей, його кузен Михась Барбара, скрипаль Ромко Рось, сопілкар Тарас Банах, бородатий Ромко Чайка, та чарівна Ярка Якубяк. Саме в такому складі група стала лауреатом «Вивиху» і отримала визнання серед української публіки.

Перші професійні концерти гурту пройшли восени 1989 року в рідному місті Львові разом з групами «Плач Єремії» та «Гуцули». З цього часу «Мертвий півень» активно співпрацює по творчому контракту з агенцією «Ростислав-Шоу», і як результат - реліз першого доробку творчої акустичної концептуальної формації «Мертвий півень» під назвою «ЕТО» (режисер О.Ступка, продюсер Р.Штинь, 1991р.)

З 91-го по 92 рік група намагається художньо вдосконалитися: дає серію концертів у Львові й околицях, бере участь у ряді музичних дійств на території України та поза її межами. Зокрема - на фестивалі авангардового шуму «Українські ночі» (Ґданськ), «Вернісаж-92. Нова українська хвиля» (Київ), «БІЕНАЛЕ-92» (Івано-Франківськ), забирає єдину першу премію Другого фестивалю сучасної української музики «Червона рута»…

Опісля - співпраця з Молодіжним театром ім.Л.Курбаса, поетичним угрупуванням «БУ-БА-БУ», малярським угрупуванням «Шлях», виступи на численних поетичних вечорах та презентаціях, малярських виставках, театральних вечірках. Разом з режисером В.Зайковським «Півні» роблять відєо-кліп на композицію з першого альбому «ЕТО» під назвою «Пес №1». В цей же час «Мертвий півень» співпрацює з творчим об'єднанням «Брати Гадюкіни», випускає другий альбом - «Мертвий півень».

У 1993 році «Півні» стають учасниками усіх престижних музичних акцій (зокрема «Музиканти проти наркоманії та алкоголізму» - Київ, 93, нічні концерти у рамках з'їзду «Українська молодь Христові» -Львів, 93 та ін.)

Ось так рухались «мертві півні» від андеграунду до овергранду, і це за відсутності стабільних прибутків чи персонального спонсора. Можливо, це свідчить про те, що група має-таки досить твердий «граунд» під ногами?…

Сьогодні «Мертвий півень» - це добра акустична музика на поезію Ю.Андруховича, В.Неборака., І.Римарука, В.Стах, Н.Біло-церківець та на власні вірші, прикрашена звуками скрипки та сопілки, фортепіано та флейти.

З останніх здобутків групи можна згадати лауреатство на міжнародному фестивалі «Марія-93» (Трускавець), зйомки у фільмі про Україну, її культуру для німецького телебачення та «Art Chanel» (Франція).

Зараз «Мертвий півень» завершив роботу над новим альбомом і, як показали останні концерти у Тернополі, Дрогобичі, Львові, він здобув у фанів групи таку ж популярність, як І попередні. Вперше композиції з альбому «Підземне Зоо» пролунали у творчому проекті «Мертвого півня» та патріарха «БУ-БА-БУ»  Юрка Андруховича - «Цирк Вагабундо». Концерт, відбувався у львівському цирку 17 січня цього року у рамках акції, «Реберитація-2». Саме шоу було синтезом музики, поезії та, візії. На цьому концерті група виступала в такому складі: Р.Чайка - гітара, А.П'ятаков - ритмсекція, 0.Сук - бас-гітара, Ю.Чопик - акустична гітара, М.Барбара - сопілка, Я.Якубяк - дримба. Альбом є цільним 60-ти хвилинним феєрверком і виглядає як оригінальний інді-проект з глибин альтернативної культури.

Композиції «Мертвого півня» зразка 1993-94-го  років мали успіх на концертах фестивалю «Дні Незалежності Берліна» (ВІD) та на всіх виступах групи під час невеликого польського турне (Легніца, Вроц-лав, Гданськ) у листопаді 1993р. У квітні цього року «Мертвий півень» готується до презентації свого доробку на сольних концертах у Німеччині, що пройдуть у квітні під час акції «Львівська сцена у Фрайбурзі».

previosСторінки: 39123...36373839
← Ctrl