10 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень

Who is їжак?



Варіанти відповідей:
а) тварина з сімейства ссавців
б) акціонерне товариство з транспортування яблук
в) не дуже нормальні люди
г) модна зачіска.

 

Думаю, років зо десять в Україні з'явится новий різновид хобі. Розумні хлопчики і дівчата збиратимуть раритетну українську музику. I це, завдяки нашій з вами безпринципності, будуть навіть неаматорські, а цілком професійні, тиражовані (!!!) записи української рок-музики. Музики навіть не тричі проклятих комсомольцями анархістів-сатапистів-буддистів і решти застарілих «істів», музики доступної і водночас неперевершено специфічної.
Натрапить, наприклад, цей меломан і на альбом сесійної рок-групи «Їжак». Якщо дотримуватись пафосного стилю ягольників-ряшиних-рудницьких - «українсько-американський проект». Американець, щоправда, тільки один. Та і той якось дуже наш, львівський. Марко Андрейчик, ді-джей з Філадельфії, вже більше чотирьох років наїжджає до Львова.
Хтось назвав його львівським сталкером.Втім, щоб бути таким, американське і взагалі «нельвівське» громадянство не потрібно. "Львівський сталкер" - це навіть більше, ніж просто львів'янин. В Америці Марко вісім років працював ді-джеєм на FМ-станції при університеті, Всупереч нашим уявленням про Штати як такий собі музичний рай, де всі тільки й чекають, поки ти візьмеш у руки гітару, і з перших акордів починають носити тебе на руках, альтернативні радіостанції там також мусять весь час доводити своє право на існування. Як розповів Марко, на його некомерційному радіо можна було робити, що завгодно, - консервативні кола університету терпіли, бо станція весь час отримувала відзнаки, нагороди. До речі, перші свої записи тут представляли "Nirvana", "Smashing Pumpkins", "Sonic Youth". Бо некомерційних радіостанцій у Штатах не так вже й багато, a пробитися початrівцям не набагато леґше, ніж в наших умовах: «Просто у нас більше всього є хот-догів, кнайп, рок-груп...» - коментує Марко. Щоправда, « Nirvana», «Smashing Pumpkins», здобувши всесвітнє визнання, більше не заходили, a «SonicYouth» якось перед концертом з Нілом Янгом зайшли і засвідчили, що пам'ятають, хто перший їх крутив. «SonicYouth» - то нормальні пацани», - підбиває підсумки Марко Андрейчик. Він також крутив українську музику -«Дивних», «Плач Єремії», "Мертвого півня", «ВВ», "Кому вниз", "Cкpябiнa" ...Проте українська музика викликає зацікавлення хіба в української аудиторії, а американці в цьому питані є дещо шовіністичними: вони люблять, коли співають англійською, лояльні хіба до іспаномовних доробків. З іншого боку, серед молодих українців в Америці йде процес асиміляціі, надто ж зараз, коли з них впала відповідальність за українське у світі. Між іншим, багато хто з генерації Марка знайшов своє місце в андеграунді Нью-Йорка та Чикаго. Сам він ще до відвідин Львова грав у філадельфській групі «Кавун». Але, за його словами, українська молодь саме в США є доволі консервативною. Почалось все напрочуд банально. Марко приїхав на з'їзд українських студентів світу. Його колега зі Студентського братства, нині вже покійний Орест Василців, познайомив зацікавленого львівськими музичними колами філадельфійського студента з Яркою Якуб'як («Мертвий півень») та Сашком Богуцьким (це той, котрий теперечки знаменитий), Потім Богуцькпй познайомив Марка з Тарасом Чубаєм. Ну, а далі ясно. До речі, в «Їжаку» Чубай, якого всі пам'ятають з гітарою, грає на інструменті своєї консерваторської освіти - альті. Втім, залучені до «Їжака» музиканти груп "Плач Єремії" та "Мертвий півень" є перш за все друзями Марка, і починалась музика власне з цього спілкування. Вірте чи ні, але Марко вертається до Америки, щоби здобути ще одну вищу освіту- українського філолога. А дипломну роботу, присвячену підпільній українській літературі 70-X років - таким постатям, як Григорій Чубай, Микола Рябчук, Олег Лишега, Віктор Морозов, Юрій Винничук, ОрестЯворський,- пише у Львові, в безпосередній дотичності до матеріалу. До речі, тоді Марко ще й перекладав цих авторів англійською, а нині перекладае оповідання Юрія Покальчука.
Людині, котру доля закинула в мандри (навіть якщо закинула в мандри рідним містом), як і в метафізичні проходи різного кшталту, сама доля дарує зустрічі з напівміфічними постатями. Маркові ж пощастило мандрувати nopуч із Віктором Небораком та подружжям львівських художників - Олі Погрібної-Кох та Юрка Коха. Щиро кажучи, дай боже кожному справному мандрівникові таку енциклопедію українознавства. Під час будь-яких проходів... А відповідно - доступ до раритетів, до робіт,пов'язаних із фестивалем «Вивих», до рідкісних збірок, до дзеркал і дверей. Від Неборака Марко отримав збірку «Alter Ego», і вийшло з неї три пісні першого альбому - «У Собі», "...Іншому" та «Зелені Звуки».Отже. до Марка долучились музиканти «Плачу Єремії» Тарас Чубай (альт, перкусія, бек-вокал) та Сашко Кам'янецький (барабани) і «Мертвий півень»: Олег (Джон) Сук (бас-гітара), Місько Барбара (сопілка, бек-вокал), Ярина Якуб'як (бек-вокал, перкусія), Ромко Чайка та Любко Футорський (додаткові гітари). Перший альбом «Їжака» вийшов взимку 1997 року у Львові. «Светер» був презентований концертом у клубі-кафе «Лялька», а презентація касети відбувалась, коли Марко вже був в Америці. Тарас Чубай, Михайло Барбара та Роман Чайка урочисто зачитували письмове привітання «з тої Гамерики, де вареники мають мало бульби, а кобіти мають великі дупи».
«Светер» - альбом про шлях. Персонаж Марка починає його наодинці. Втім, будь-яка подорож, незалежно від напрямків, - це завше дуже специфічне відчуття самотності, характеризувати котре є просто поганим тоном. Для цього (і для цьоґо теж, якщо взагалі для чоґось) у світі існує поезія. Mapко обрав Віктора Неборака і Мелетія Кічуру. Влодка Павліва і Михайла Рудницького, Богдана-Ігоря Антонича і Миколу Вінграновського... Англійською на альбомі є тільки одна пісня на слова самого Андрейчика.
"Вулканізація" - альбом про... шлях, Але найважливіше в ньому - сліди, котрі люди залишають після себе. І, напевно, не буде демагогіїю нагадування, що не кожен наважиться розділяти своє право на шлях і на слід з ближнім своїм. Дуже важко не зірватись на патетику і не почати курити Маркові фіміам: «Ач, який файний! Зумів зібрати докупи людей чи не найцікавіших у Львові, зумів використати в цій роботі, в музиці те, що всі вони залишають для внутрішнього свого проетору». (До речі, беє снобістських претензій на кастовість). Бо хтось може сказати, що «прибулець» завжди розширює такий внутрішній простір, відкриває нові резервн. І майже (майже!) матиме рацію. Але, щиро кажучи, такої банальності на свою адресу Марко не заслуговує. Він наважився зафіксувати своє пізнання і поділитися ним із тими, хто надто вже звик до існування певної субкультури у Львові. Взагалі-то, ідея фіксації, така популярна нині, часто експлуатується просто безсоромно, адже під це зручне гасло можна підігнати найамбіційніші вибрики. Переглядаючи шпальти газет і прес-релізи мистецьких акцій, починаєш вірити в міфічного монстра, котрий жере слова. Але наразі йдеться про речі іншого порядку. "Їжак" за ідеєю своєю значно тепліший за звичайну добру музику, бо щось є поза поезією, поза музикою. Альбом "Светер" закінчується «хепі ендом»: сліди знову ґубляться, проте це вже сліди двох людей. «Музей старожитностей» на вірш Юрія Андруховича - такий собі аванс. (Втім, Андрухович зараз би просто нагадав ще раз, що жодний шлях завершеним не буває.) А «Вулканізація» підхопила не якийсь там квазі-мажорний настрій, як можна було б подумати, і не ідіотське прагнення наздогнати обрій, a напіворгіястичне захоплення шляхом.
До речі, про назву. Марка довгий час дивували написи "вулканізація" на наших дорогах. Чпсленні таємничі таблички, як правило, вказували кудись у кущі, а саме слово асоціювалось із чимось поетичнішим, аніж ренонт покришок. «Я розумію, що ця назва трохи кітчова, але коли мені пояснили, що таке вулканізація, мені спало на думку прив'язати це до теми слідів...» - коментує Марко.
Для «Вулканізації» Марко обрав лірику Костя Москальця (він подарував Маркові збірку ще до того, як спалив їх усі), Івана Малковича, Івака Франка (зі збірки «Зів'яле листя»), Ігоря Римарука та Юрія Тарнавського ("бо я все ж таки діяспорський хлопець…" - пояснив на конверті). Дві пісні на альбомі англійською на вірші Марка.
«Вулканізацію» представили в культурно-мистецькому центрі "Дзиґа" для широкого кола слухачів та в клубі «Лялька» - для меншоґо. Мистецьке об'єднання «Дзиґа» продюсувало цей альбом. А ще до нього долучився ударник Андрій П'ятаков - слідів стало більше. Марко поїхав. Аби повернутись взимку в місто, де ніколи не закінчуються шляхи.
«Плач Єремії» - лауреати фестивалів «Вивих» 1990 та 1992 років, «Пісенний вернісаж»(1992), «Тарас Бульба» (1992}, «Таврійський рок-н-рол» (1993), «Музиканти проти наркоманії та алкоголізму» (1993), «Марія» (1993) (переможці в усіх номінаціях). У 1993 р. На фестивалі «Нові зірки староґо року» їх визнано кращою рок-групою країни.
Склад: Тарас Чубай - вокал, гітара, перкусІя; Всеволод Дячишин - бас; О.Юхимович-Каменецький - барабани; Олександр Мороко - гітара; Юрій Дуда - труба.
Дискографія: «Двері, котрі насправді є...», «Най буде все як є», «Хата моя», «Добре».
«Мертвий півень» - лауреати фестивалю«Вивих» 1990 року, «Червоної рути» (1991) в номінації авторської пісні, фестивалю «Марія» (1993), лауреати в номінації «Найкраща акція фестивалю» фестивалю «Bardentreffens» у Нюрнберзі, а також фестивалю «Альтернатива» (1994).
Склад: Ярина Якуб'як - вокал; Михайло Барбара - вокал; Роман Чайка - гітара; Олег (Джон)Сук - бас; Юрко Чопик - акустична гітара; Андрій П'ятаков - ударні.
Дискографія: «Его», «Мертвий півень», «Підземне зоо», «Концерт у Львові» (live), «IL Testamento» -1996, «Вибране 1989-1997», «Міський бог Ерос», «Шабадабада».
 читати
 
9 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: інтерв'ю

Чайка - птах музичний

- Романе, Ти себе любиш?
- Себе?.. Ні.

 

- А як Ти вважаєш: самооцінка в Тебе завищена, занижена, чи якраз в нормі?
- Я не є психічно хворим, тому я намагаюся завжди давати собі адекватну оцінку.

 

- В університеті Ти вчився зовсім не на музиканта. Чому Ти вибрав му-зику у житті?
- Я маю дві освіти (ред.: освіта біо-хіміка і музична школа по класу класичної гітари), вжиття одне. Віповідно, я вибрав один шлях, один із двох можливих.

 

- Був у Тебе такий проект "Сігал Спожив Спілка". Куди він зараз подівся? Це була Твоя невдала спроба чи одноразова акція?
- Це був проект фіксації конкретної кількості пісень, що не вписувалися в концепцію нашої групи, тому воно і зафіксувалося. Назбирається колись ще кілька пісень, які будуть теж не від цього світу, - доведеться зафіксувати їх в SSS-2 Отже, SSS - це був студійний проект, який ми презентували концертною акцією...

 

- Романе, з що у "Мертвому півні" робиться зі складом групи? То ви Любка Футорського взяли назад, то знову його з вами не видно?
- Склад абсолютно незмінний. Повернулися всі ті, хто був у довжелезних вирядженнях за океаном. А Любко сам вирішує, чи працювати з нами, чи ні, і це залежить від нього. Останній наш альбом Shabadabada, який от-от з'явиться, зафіксував Любка як вокаліста: він із нами працював у студії, а те, що він з'являється на одних концертах, а на інших його немає, то це його особиста справа. Ніхто офіційно не ставив питання так, що його виключали зі складу групи, якщо щось таке станеться, ми повідомимо.

 

- Я знаю, що Ви відзняли якийсь кліп, що це за робота?
- Це радше є такий собі змонтова-ний антикліп на пісню "Поцілунок". Ми його ще не презентували і "Муз-гарбуз" буде першим, хто це зробить. Це не є той кліп, який буде промоціювати наш найновіший альбом, ми відзнімемо ще якийсь кліп, але ще не вирішили, де ми це зробимо і на яку конк-ретно з тих 19-ти пісень, які входять до альбому Shabadabada. Над ним ми працювали травень-червень, аже навіть були деякі презентації нового матеріалу, ми подивилися, що це добре і, відповідно. Мистецьке об'єднан-ня "Дзиґа", яке є продюсером цього альбому, вирішило розтиражувати його.

 

- Останнім часом Ти часто буваєш у Варшаві, що Ти там робиш?
- Розумієш, в Україні є майже монополістична ситуація з випуском компакт-дисків, які не відповідають міжнародним стандартам. Ми ж хочемо зробити подарунок нашим фанам, бо це - компакт-диск високої якості, тому ми його і робимо у Польщі. Ціна його буде вражаюче низькою.

 

- А хіба в "Мертвого півня" не виникало (за майже 10 років існування) бажання поїхати працювати якщо не за кордон, то принаймні в Київ?
- Нас абсолютно влаштовує сьогоднішня ситуація, тобто Львів є невід'ємною складовою частиною того, що ми граємо, така наша музика може творитися лише в цьому місті.

 

- Дехто вважає, що "Мертвин півень " - група самозакохана, яка зневажливо ставиться до інших груп.
- Я зневажливо ставлюся до дурості, особливо коли дурість нахабна: Але я ніколи не буду зневажати того хто працює. Якщо хтось так говорить про нас, то, напевно, ці люди просто з нами особисто не знайомі.

 

"Мертвий півень" - це командо творчих людей, це команда амбітних (у творчому розумінні) людей, яка завжди може реально себе оцінити..

 

Розмовляла Ольга БОРОВЕЦЬ
 читати
 
8 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: репортаж

"Мертвому півню" холодно без трусів

Новий, уже восьмий за час існування групи "Мертвий півень", альбом із декларативною назвою "Шабадабада", як завжди, виявився несподіванкою. Його презентація відбулася цими днями у клубі "Вавилон XX".

 

Музиканти виконали свої найновіші композиції, серед яких такі "перли", як "Холодно (без трусів)" на вірш Ю. Андруховича, "Садок вишневий" і "Реветастогне" на слова класика, "Франсуа" болгарською мовою (Ірина Білик заздрить) та "Старенький трамвай" у. хард-роковому варіанті ("Піккардійці" відмовляються від авторства). Крім нових композицій, на компакті представлено класичні "Б'ютіфул Карпати" і "Квазіамор", правда, у радикально обновлених варіантах. Цього разу музиканти могли досхочу працювати в студії - завдяки серйозному продюсуванню, тож якість фонограм майже бездоганна.
Презентація відбулася у невимушеній атмосфері "домашнього" концерту. Барбара походжав сценою, немов боцян за жабою, і запевняв публіку, що "хто не танцює - той не пацан". Слухняна публіка гоцала, немов востаннє у житті. Після концерту "півні" відправляться у мінітурне, "родзинкою" якого стане виступ у київському клубі "Big Boys Club", основна публіка якого - сексуальні меншини.

 

Олексій ШЕВЧЕНКО
 читати
 
8 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: репортаж

Хай живе «Мертвий півень»!

Того вечора у кафе-клубі "Вавилон XX" було тісно і гамірно задовго до початку акції. Це ж вам не жарти - улюбленці молоді і тих, кому до 35, вже давно не акустична, але дуже концептуальна формація "Мертвий півень" презентувала другий компакт-диск за свою дев'ятирічну історію із сентиментальною назвою "Шабадабада".

 

Назва, як жартома пояснив у розмові вокаліст групи Михайло Брабара, виводиться із знаментиного саунд-треку до фільму "Чоловік і жінка" і, цілком очевидно, відбиває головну тему диску - кохання. Одразу ж хочемо попередити фанів капели, котрі не мають компакт-програвачів, аби вони не сумували. Альбом одночасно з'явився і на касеті, щоправда, без однієї пісні - "Думка". Вона, за доброю традицією, є бонус-треком для тих, хто вирішив потратитися і купити компакт-диск.
На прес-конференції, що передувала самому концерту, лідер "Мертвого півня" Роман Чайка пояснив, чому до альбому увійшло досить багато старих речей: "Під час роботи над цим альбомом раптом з'ясувалося, що наступного року нам буде уже десять років. А позаяк альбоми наші виходять рідко - вісім за дев'ять років, -то ми вирішили вибрати серед старих добрих хітів найвідоміші, скомпоновувати з новими піснями і таким чином підвести своєрідний підсумок нашої творчості. Ще одним чинником, який спонукав нас і вчинити саме так, було те, що ми на решті могли спокійно сидіти у студії, і скільки нам треба і не думати про кошторис проекту. Сталося це завдяки мистецькому об'єднанню "Дзиґа", яке виступило продюсером диску".
Стиль диску без зайвих ускладнень можна назвати роковою еклектикою. Зрештою, музиканти самі на цьому наголошують: "Ми весь час робимо нові пісні. Публіка тільки звикає до нового звуку, до нових пісень, а ми уже представляємо новіші." І справді, цей диск ніби відображає ставлення хлопців до аранжування, так би мовити, етапи творчої зрілості, а також і "кадрові" зміни у колективі. Явно на користь звучанню був прихід до "Мертвого півня" Олега-Джона Сука, бас-гітариста та одного з аранжувальників чи не найкращої колись львівської рок-команди "Клуб шанувальників чаю". Витонченість аранжування і своєрідна симфонічність звуку, що були властиві "чайникам", знайшла своєрідне застосування у музичній філософії "Мертвого півня": нові обробки старих хітів стали чіткішими, і попри рок-н-рольну жорсткість, значно сприйнятнішими для вуха як обізнаного меломана, так і п'ятнадцятирічного фана, який щойно робить перші кроки у світі рок-н-ролу.
Разом з цим дуже привабливою рисою цього альбому, як і всіх попередніх, є те, що група використовує у якості текстів справжню поезію, а не римовані набори слів на кшталт "чічки-марічки", "кров-любов" і т. д., що так властиві сучасній українській естраді. Причому, якщо ми усі вже звикли до того, що "бубабісти" чи Олег Лишега давно стали "штатними авторами" для "Мертвого півня", то рок-н-рольні варіанти творів Шевченка чи Рильського без перебільшення можна назвати сміливим кроком Особливо, зважаючи на зашореність ура-патріотів, для яких сам рок-н-рол є засміченням питомої української ментальності, а твори Кобзаря у такій інтерпретації мало не святотатством, за яке слід карати анафемою і єкзилем у Сибір. Можна довго дискутувати про доцільність чи недоцільність такого кроку з боку музикантів, однак єдиним мірилом може слугувати тільки якість музичного матеріалу. І тут дозволю собі зауважити, що "півням" це вдалося. Бо якщо попередні експерименти з Шевченковими віршами експериментами можна назвати хіба що опосередковано - за основу було взято італійський переклад "Заповіту", то на цей раз перед очі і вуха публіки постало цілком зріле, позбавлене буфонади чи епатажу трактування творчості Кобзаря.
І тим не менше, без елементів буфонади таки не обійшлося. Предметом стала улюблена співачка "півнів" Ірина Білик, чий хіт "Франсуа" зіучить болгарською оскільки за кулуарною інформацією, продюсер Ірини, почувши україномовну версію цієї пісні, домігся негласної заборони на її звучання по радіо чи в телеефірі Неньки. Єдине, що можна сказати на хвилі перших вражень, болгарський варіант зі своїми гортанними і гострими фонемами тільки додав пристрасності трагічній історії кохання українки і француза. Не забули "півні" й про своїх колег з "Пікардійської терції", чий мегахіт "Старенький трамвай" вони переробили у такий блокбастер, який може навіть "переплюнути" оригінал.
Однак справжній фурор серед шанувальників групи викликало дещо інше - фірмовий коктейль "Мертвий півень" від бару "Вавилон ХХ". Мушу сказати, що дрінк дуже пасував до музики - видно, що бармен постарався...

 

Тарас БАЗЮК
 читати
 
8 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: репортаж

ШАБАДАБАДА! І Вам того ж!

Львівська рок-група «Мертвий півень» випустила в світ новий альбом - «Шабадабада». Його відкриває однойменна пісня на вірш Олександра Ір-ванця. Все ж таки деіякі речі не сходять на пси й на тлі глобального депресняка!
Минулого четверга відбулось представлення: прес-конференцій, дегустація однойменного коктейлю і концерт - восьмого альбому «Мертвого півня» - відбулись у клубі «Вавилон XX». Цей виступ розпочав серію концертів «Шабадабада». Наступне представлення відбудеться післязавтра у львівському клубі «Пікассо». А 17 вересня «МП» виступатиме в Івано-Франківську. Третього жовтня нові пісні групи прозвучать зі сцени «Віg Boys Club» у Києві. Вочевидь, треба зазначити, що клуб цей розрахований на публіку нетрадиційної сексуальної оргєнтації. Втім, відомо, що музиканти «МП» - люди непристойно консервативні у своїх уподобаннях і гетеросексуальність бережуть, як галицька панна цноту, - не пожертвують нею навіть заради великого мистецтва. Вибір клубу - наголошення на своєму маргінальному становищі в т. зв. «українському шоу-бізнесі». Так само маргінальному, як і дев'ять років тому, коли кілька львівських студентів вирішили утворити концептуальну формацію «Мертвий півень», так само маргінальному, як і коли не вдалося перервати їхній виступ на фестивалі «Вивих».
На восьмому альбомі «півнів» можна знайти тому підтвердження. Пісню Володимира Івасюка на вірш «Над морем» Дмитра Павличка група готувала для цьогорічної акції пам'яті івасюка в Києві. Але відмовилась від виступу, коли дізналась, що «вшанування» відбуватиметься у фонограмному варіанті. Але чи легко пояснити слухачам переважної більшості української (іросійської!) аудіопродукції, що«живийзвук» може бути не рекламною «завлєкалочкою», а нормальним режимом роботи... «Шабадабада» вийшов на ком-пакт-диску та кабеті. Продюсером виступило мистецьке об'єднання «Дзиґа«. Уперше за дев'ять років існування «Мертвий півень» не якість підганяв під бюджет, а навпаки. Альбом записано на «Студії Лева», а одна пісня - на студії «Мелос». Власне компакт-диск виготовили у Польщі. Доречі, напротивагу страхітливим цінам на CD українських виконавців, альбом «Шабадабада» коштуватиме значно дешевше, тоді як рівень витриманий згідно з прагненням групи до якісного звуку, а також принципом «мистецького трикутника - музика, поезія, малярство», якого вже давно дотримується «МП». Наприклад, львівський художник Володимир Кауфман оформлював альбом «Підземне зоо» 1994 року і от тепер - альбом «Шабадабада».
Для фанів Ірини Білик «МП» приготував ремікс пісні «Франсуа»... болгарською мовою. Для «Скрябіна» - пісню «Холодно». (Це - навіть не поезія Юрія Андруховича, як можна було б припустити. Це - його проза, щоправда, з авторськими вкрапленнями Михайла Барбари). А для своїх друзів, хлопців з «Піккардійської терції» - ремікс хіта «Старенький трамвай», у варіанті «МП» - «Старенький харлей». фронтмени групи виконують ного в манері AC/DC. Харлей-мікс уже другий місяць тримається на першому місці хіт-параду альтернативної музики радіо «Львівська хвиля».
Продовжується також шевченкіана «Мертвого півня». До поезії Шевченка група звернулась ще 1996 року. Адже пісня «IL Testamento» з однойменного альбому того року є «Заповітом» Тараса Шевченка італійською мовою. На альбомі «Міський бог Ерос», що вийшов на касеті в липні, шевченкіана продовжується піснею «Думка». На «Шабадабаді» є ще дві пісні Т. Шевченка - «Садок вишневий» І «Реветастогне». У новій збірці почують два ремікси старих хітів з альбому «Ето»: Тарантіно-мІкс пісні «Квазіамор» (прихильність до фільмів Квентіна Тарантіно!), і ретро-мікс пісні «Б'ютіфул Карпати». Перероблені також хіти «Птахорізка», «Літо буде», «Вона».

 

Оксана ГОРЕЛИК
 читати
 
5 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: репортаж

Живий коктейль від «Півнів»

Коктейль "Мертвий Півень" виявив-ся направду непоганим. Саме про цс кулінарне досягнення головно й базіка-ло незадовго до початку в кафе "Вавілон-ХХ" прес-конференції з приводу презентації нового альбому одноймен-ної (з коктейлем) львівської рок-банди. Новий альбом уже вийшов у вигляді аудіокасет і компакт-дисків та називається "Шабадабада".
Відверто кажучи, розмова не вигля-дала на надто цікаву. Журналістам хоп-лося чимшвидше почути нову півнівську продукую живцем, а не слухаіи, які ці речі хороші, віц виконавців. НатомЬь самі "М.П."-іви) (люди веселі, кмітливі, дотепні) радше намагалися ще раз виявити й) свої риси, ніж виповідати на запигання газетярів.
Альбом і справді непоганий, і всі прихильники музики "М.П."-івського килалту можуть не замислюючись іти й купувати його. Навіть незважаючи на те, що з-поміж 18 (разом із бонус-треком "Думка" - 19) речей тільки зовсім-зовсім свіженькі. Всі решта теж варто послухати, бо музиканти так їх попереробляли, що й не впізнати. До того ж, за словами самих музик, "цей компакт коштуватиме значно дешевше, ніж решта української продукції". Решта - це, очевидячки, компакти типу Русланиного чи Ірини Білик, які коштують понад тридцять гривень. А щодо "значно дешевше", то передучорашня презентаційна ціна "Шабадабади" - 19 гривень. Ну і, звичайно, якість. Добрий запис, цікаві аранжування, запрошені музиканти - все це, звісно, належить до переваг альбому.
Сам концерт виглядав досить жваво. "Півні" бавилися на славу. Мов у тому коктейлі, перемішалось усе: потужний вокал і "браковане" вищання "заведеного" мікрофона, блискуча клоунада та "бородаті" глючки, танцювливо-зварйована та меланхолійно-загальмована публіка. Словом, акція вдалася. Зрештою, просто приємно, що у старому Львові ще є люди, котрим хочеться щось робити. І вони роблять. І принаймні найближчим часом зупинятися не збираються.

 

Андрій КОЧИЧ
 читати
 
3 вересня 1998спільнота: Мертвий Півень
категорії: репортаж

Третій компакт і другий концерт «Мертвого півня»

У рамках четвергових концертів у клубі мистецького об'єднання «Дзиґа» «Вавілон XX» «Мертвий півень» виступав уже вдруге. І не тому, що не знайшлося інших бажаючих, просто привід був достатньо вагомий - вихід третього компакт-диску «Шабадабада». Записані на CD дев'ятнадцять пісень були представлені у «живому» звучанні. Але за-баві передувала коротенька прес-конферевція. Не дивно, що зал того вечора кишів теле-радіо-пишучою братією. Тим не менше, журналісти, здебільшого, слухали, а пи-тання задавали неохоче. Що Місько Варбара вдало охарактеризував: «звичайно, краще спілкуватися після «трьох по-п'ятдесять». Банальні «п'ятдесять» в перерві між спілкуван-ням було трансформовано в одноіменний з групою кок-тейль. З коньяком, вишневим соком і морозивом (за пропор-ціями прохання звертатися до музикантів або барменів «Ва-вілону ХХ»).
 
Відповідно зігрівшись, пуб-ліка влаштувала танці. Щоп-равда, під перші акорди розкомплексованими почувалися ли-ше діти, йле далі все стало на свої місця. І винен в тому не стільки алкоголь, скільки добра організація шоу. Як завжди, з кожною новою композицією додавав Барбара, «завелася» Ярина Якуб'як. На соло-гітарі виводив партії Ромко Чайка, на акустичній - Юрко Чопик. Ну й, звичайно, ритм-секція: на ба-рабанах Вадик Балаян, бас-гіта-ра Олег «Джон» Сук. За твер-дженням музикантів, його вплив на деякі пісні більш ніж відчутний. Про що Олег на прес-конференції скромно про-мовчав. Як і про те, що не без його допомоги як ніколи вдало залагодилися усі фінансові пи-тання. Мистецьке об'єднання «Дзиґа» не втискало музикан-тів в певні рамки і сповна опла-тило всі студійні години. Напевне, тому «півні» тяк тішаться кінцевому продукту. Який, до речі, вони планують представ-ляти ще не раз. Усі, хто не потрапив у «Вавілон-ХХ», вже післязавтра зможуть придбати компакт-диск (без мяґазинної «накруткії») і послухати «живий варіант» у клубі «Пікассо».
 
А далі презентація CD відбудеться у стольному Києві. Але Про той «глюк» кореспондентові «ДНЯ» «півні» обіцяли розповісти трохи згодом.
 
Михайло ДАШКОВИЧ
 читати
previosСторінки: 39123...33343536373839next
← Ctrl         Ctrl →