Прес-конференція гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ

Наші гості, що вперше виступатимуть в Дніпропетровську — легенда української рок-музики, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ. Це люди, які виступали в багатьох країнах Європи і зараз в Україні їх можна бачити не так часто, так як кожен з них зайнятий своїми власними проектами. Можливо, ви запитаєте їх, що для них зараз важливіше: сам гурт чи свої особисті інші мистецькі проекти, якими вони займаються.

То ж до вашої уваги гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, який тут представляють Олег Джон Сук, Юрій Чопик та МихайлоБарбара.

Я зараз швиденько закінчу свою промову, щоб перейти до наших гостей та людей, що допомогли в проведенні цієї акції.

Мистецька аґенція «Арт-Вертеп» вже кілька днів святкує Український Новий Рік в різних місцях, і це святкування в академічному театрі Шевченка — ніби така собі фінальна стадія. Ми вдячні управлінню культури, яке вперше за 5 років існування «Арт-Вертепу» справді допомогло нам в проведенні цієї акції, саме залою театру Шевченка. Велика подяка особисто пану Івану Шулику — начальнику управління культури облдержадміністрації.

Представлю людей, що сидять поряд зі мною, без них, справді, було б дуже важко провести цю акцію. Люди з якими ми в подібній великій програмі працюємо вперше, але вони вже допомагали нам і ми разом запроваджували невеличкі мистецькі проекти: Георгій Рябцев — керівник Українського народного блоку Костенка і Плюща в місті Дніпропетровську. Георгій пізніше сам розкаже про себе та свого колегу Костянтина Самойленка.

А почнемо з пана Михайла Барбари, який розкаже, що власне вони тут роблять, і де вони були перед цим.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Не знаю чому саме я маю починати, але ми приїхали до Дніпропетровська — це кльово :) Це важливо для «Півнів», бо це, можна сказати, перший повноцінний концерт в Дніпропетровську. І якось так було, що я сам тут бував. До Вертепників приїжджав, то вже інша історія :). З Віктором Морозовим удвох до Вас приїжджали. А зараз це свого роду експеримент на передодні майбутнього альбому, який ми записуємо в Харкові. Ми приїхали до Дніпра, щоб зіграти з друзями — групою Вертеп, до якої Тимофій теж має безпосереднє відношення. І це головна причина, а все інше, то не головне. :)

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Який по черзі альбом ви записуєте?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Я не пам’ятаю, по-моєму одинадцятий. Він фактично весь на вірші Юрка Андруховича.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Що не дивно :)

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Що не дивно абсолютно. І ми настільки в процесі цьому-всьому, що вилітаємо з реальності. Ми сидимо останній тиждень в студії, репетиції і так далі і так далі. Поза тим, позавчора в Харкові відбувся концерт, сьогодні тут. Ми вже не сильно розрізняємо місця, в яких перебуваємо зараз.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Відверто, хочеться вірити, що Дніпропетровськ все ж таки чимось запам’ятається, щоб ви розрізняли місця.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Він вже запам’ятався, нас тут тааак накормили :)))

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Ну це вже окрема реклама цьому закладу, спасибі їм велике :) Потім ми продовжимо спілкування з журналістами, а зараз даємо слово Георгію Рябцеву, щоб він представив політичну організацію, яку він представляє, людей, що нам допомагають в цій акції.

Георгій Рябцев, блок Костенка-Плюща: Тимофій сказав, що не можна тут ніякої реклами… але виборча кампанія вже розпочалася. Я вважаю, що кожна політична сила повинна ідентифікувати себе з якимись речами. Я вважаю, що це нормальна практика. Хтось ідентифікує себе з Кіркоровим, а ми як політична сила ідентифікуємо себе із «Мертвим Півнем» та іншими українськими гуртами. Ми не приховуємо це, а хочемо сказати журналістам, щоб вони донесли людям нашу позицію в цьому питанні, а виборець уже обирає в цьому різноманітті.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Це абсолютний факт, що Костенко, один з небагатьох, сам без запрошення приходив на наш концерт.

Георгій Рябцев, блок Костенка-Плюща: Тим більше, ми в одному контексті діємо. Але я більше хотів би зупинитися може не на нас, а на мистецтві і на людях, яких вже визнала Європа, в прес-релізі там якась невелика частина країн зазначена, а зараз вони у нас, нарешті. Я хочу, щоб Дніпропетровськ відкрив для себе цей гурт, тому що багато людей, з якими я спілкувався сьогодні, вчора, позавчора… Я їм казав: «Ми „Мертвий Півень“ привезли», — а вони: «Кого???» Я кажу: «Таких і таких», — а вони: «А-а-а-а, ну добре, ну може сходимо, послухаємо».

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Відповідно, дай Боже нам голосувати за правильних людей, бо вони мають бути там в парламенті — правильні люди. Відповідно, правильна музика, правильне мистецтво з’являться в нашій країні на каналах, на радіо і так далі.

Георгій Рябцев, блок Костенка-Плюща: Так, я хотів би надати слово Костянтинові Самойленку, людині, яка допомагає проводити цей концерт. Є бізнесмени, які не стоять осторонь.

Костянтин Самойленко, бізнесмен: З вашого дозволу я буду спілкуватися російською мовою, це буде зрозуміліше.

Я езжу постоянно, бываю и в США и в Европе. Ни одна страна в мире не может хвастаться и гордиться своей культурой, в том случае если на ее территории нет известных признанных коллективов. Лондон гордится британскими известными группами, Москва гордится… уже назвали популярных там российских исполнителей. Мы же настроены на то, чтобы Украину не только признавали, но и уважали Поэтому, мы в первую очередь должны поддерживать свои украинские коллективы и помогать им быть узнанными, чтобы не было так, как говорит Георгий. Чтобы такие коллективы, как «Вертеп» и «Мертвий Півень», которые свое творчество основывают на украинской поэзии и несут его из глубин украинской культуры, были признаны, чтобы мы могли спокойно говорить о том, что в Днепропетровске событие: к нам приезжает истинно украинская группа, которая является родоначальником украинского рока, чтобы о ней знали, чтобы ее понимали, чтобы на нее невозможно было достать билеты. Вот к этому мы стремимся — поддерживать, помогать людям понимать эту культуру. Тем более это важно в Восточном регионе Украины, потому что здесь украинская культура находится в таком противостоящем положении российским шоу-бизнесам. Нам гораздо приятнее сознавать, что украинские группы здесь будут более популярны и признаны. Наша задача создать те корни, которыми мы сможем потом гордиться. Через 5–10 лет люди, знающие нашу культуру, будут и в Европе нас узнавать, и мы сможем с гордостью говорить, что у нас есть такие коллективы, которые уже признаны в Европе.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Ваші слова та до Бога :)

Корр: Расскажите, пожалуйста, почему группа имеет именно такое название?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Це смішна історія, в цьому немає жодного прихованого змісту. Це просто тому, що коли ми були студентами ми пили каву, а у Львови це прийнято робити у закладах громадського харчування. І це було кафе, в якому над входом висить такий залізний флюгер, у вигляді півня. І ми так між собою звикли говорити: "Збираємось у «Мертвому Півні». Так це кафе ми між собою прозвали. І коли був перший вихід на сцену, а це був фестиваль «Вивих», це на початку 90-х, у нас запитали як наша група називається, а ми сказали, що нехай буде «Мертвий півень».

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Ну далі всі якось розвивали цю назву, придумували щось під неї?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Та хтось пояснював, але ми якось не думали над цим. Так би мовити, назва без смислу.

Корр: Вам повезло, можно сказать. Некоторые говорят, что самое трудное — это название.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Може тому у нас так просто все і виходить.

Юрій Чопик, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант: Найкраще даються речі над якими не думаєш довго. Воно просто приходить.

Корр: Ваше отношение как рок-музыкантов, как носителей некоего изначального бунта, к политике, политикам, партиям и всему, что с ними связано?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Чесно кажучи, це все буде на концерті. Там є одна пісня з нових, на вірші Юрка Андруховича, по-моєму це буде вічна пісня про…, в принципі. Цитувати зараз не будемо, бо не можна по телевізору вживати таких слів :)

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: До речі можна процитувати Романа Чайку з одного його інтерв’ю, сам він не зміг приїхати в складі колективу, але сподіваємось, що це не останній концерт в нашому місті, він коментує, що бути осторонь політики, не те що зараз, а взагалі ніколи не було можливим.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: В якийсь дивний спосіб ми завжди опиняємось поряд з цими всіма народними рухами, тому що якщо ти живеш в цій країні, ти хочеш, щоб в цій країні щось було добре. І коли щось відбувається ти не можеш бути непричетним. Це були рухи двохтисячного року, це були студентські роки. Вперше ми приїхали на Майдан в дев’яностому, коли були студентські голодування. Ми там були, тому що ми хочемо, щоб в цій країні було все правильно, по-людські, нормально. І таким чином ми виявляємось до цього причетними не будучи членами Народної партії. Якщо ми зустрічаємо людей, які підтримують можливість приїхати сюди, це говорить про те, що кількість нормальних людей все ж таки достатня. І відповідно… Агітувати зараз ми не будемо, чесно :)

Корр: Вы верите в связь между понятием «по-людські» и понятием «партия»?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Я дуже хочу, щоб так було, дуже хочу. Я вірю, що так би мало бути. Я думаю, що коли так буде відбуватись, тоді все у нас буде нормально.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Все в наших голосах.

Костянтин Самойленко, бізнесмен: Культура, любое рок-направление,поп-направление, любое другое направление культуры связано с социальными процесами. То, что популярно сегодня, более чем что-то другое, это результат тех социальных процессов, которые происходят в обществе. Культурные движения, арт-движения, это часть социального процесса, поэтому в них участвуют определенные группы людей, определенные настроения, определенные цели и задачи каждый преследует в этом процессе. Рок-коллектив преследует цель побольше выпустить альбомов, побольше иметь почитателей, людей, которые понимают эту музыку. Любая политическая партия ничем не отличается от любого проекта, который либо на арт-поприще делается, либо на каких-то социальных процессах, которые беспокоят людей, поэтому и то и другое это такие явления, не замечать которые невозможно. Вместе они, отдельно они, это не важно. Если участвовать в них их этого получается какой-то результат, жизнь, она наполнена культурным смыслом, политическим смыслом и наполнена бытовым смыслом. Потому что каждому хочется есть, каждому хочется слушать хорошую музыку, каждому хочется реализоваться. Вот и весь принцип, не заметить нельзя, а поучаствовать приятно :)

Корр: Будет ли ваша партия после выборов сотрудничать с группой «Мертвий Півень» и насколько плотно?

Георгій Рябцев, блок Костенка-Плюща: Будет :)

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Я думаю, що це важливий пункт. Український музикант це переважно курва така, їх переважно всі сприймають такими. На виборах думають, пацани будуть косити, зароблять і потім все. А ні. Коли буде цей момент, наприклад, ми — музиканти, групи музичні, коли театр, видавництва, література мусить підтримуватись, політики мають співпрацювати з бізнесменами, бізнесмени з політиками, воно зараз так і є. Підтримувати артистів це престижно, і так би мовити, якщо ти багатший, ти розумієш, що у тебе є достатньо коштів і ти даєш частину тим, хто хоче щось зробити. Артист ніколи… справжній митець, дурацьке слово :) не може бути багатим. Але хоче :) Але йому треба для цього бабло. І в свій спосіб люди, які заробляють гроші, діляться з ним і дають йому можливість щось зробити, і коли в Україні почнуть це розуміти, не просто використовувати Славіка Вакарчука, умовно кажучи, чи ще когось, оце буде почесно. Незалежно від виборів, не жити від виборів до виборів, а коли це буде між виборами. Ось тоді все буде в порядку, тоді у всіх все буде добре. Я не кажу тільки про «Півнів», я кажу про всіх, коли є купа гуртів у Харкові, у Дніпрі, у Львові, у Тернополі, яких майже ніхто у нас тут не знає. Зараз телевізор, то є справді телевізор російський і не тому, що в Україні нічого не роблять, а тому що ніхто не переймається. Блін! Пафос!

Корр: Из ваших слов получается, что митець, сотрудничая с политической партией, в любом случае будет переживать некое чувство вины, комплекс неполноценности и будет ощущать себя курвой?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Ні, я не те мав на увазі. Я говорю про загальне враження, про те, що більшість так сприймає музикантів, але таких сторонніх людей небагато, слава Богу.

Корр: То есть, это всоприятие посторонних людей. С вашей точки зрения, что можно сделать, чтобы вот этот взгляд посторонних людей вообще исчез и чтоб изменилось их восприятие?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Це з того питання, що вже було: Чи буде партія після виборів співпрацювати з музикантами :)

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Скоро вибори закінчаться і все стане на свої місця, політичні партії замовкнуть на кілька років, відповідно закінчаться якісь мистецько-політичні акції.

Корр: А сей час не на местах все? Так получается?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: А тобі подобається те, що зараз відбувається? :)

Корр: Тот движ, который сейчас происходит, тот же самый приезд «Мертвого Півня» при поддержке партии, это — ситуация совершенно неадекватная и после выборов она изменится. Так?

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Ні, я власне вірю в те, що це можливо і після виборів. Наприклад, якщо про бізнес говорити, ви будете знати, що підтримуючи театр і музику ви будете мати якісь певні пільги.

Костянтин Самойленко, бізнесмен: Я скажу по-другому. Любой процесс, если он начался и закончился во временном промежутке, не стоит ни вложенных денег ни потраченных сил, ничего остального. Если мы каждый день делаем то, что завтра ничего не стоит, то зачем мы это делаем? А если мы осуществляем какие-то действия, приводят они к движению на политической арене, в бизнес-структурах, просто идет какое-то движение вверх или вниз, хорошо мы это делаем или плохо, главное, что делаем. Вот это явление назовется потом процессом, который будет стоить чего-то. И чем лучше мы это делали все время, это либо дороже стоит, либо имидж будет лучше, либо мы будем просто интересны всем окружающим. Больше внимания обратят на Украину, на молодых исполнителей, молодых предпринимателей, молодых политиков. Самое главное, чтобы процесс шел, чтобы это двигалось, а движение будет только тогда, когда к этому прикладываешь усилия. Вот и ответ на тот вопрос: прекратиться это или не прекратиться.

Корр: А если вас позже пригласит на концерт другая партия, не та, которая сейчас вас пригласила. Вы будете участвовать? Какие условия должны быть, какой должен быть гонорар партии, чьи взгляды вам не близки.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Не баблом єдиним :)

Корр: Все говорят о политике. Вы говорили, что у всех есть свои проекты, расскажите, пожалуйста в двух словах, кто чем занимается.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: «Півень» існує вже 16 — 17 рік і у нас вже є більше 10 альбомів, ось вийти одинадцятий, але за весь цей час ми розбігаємось і збігаємось, цього разу ми збіглися і записуємо цей альбом. От Юрко Чопик зараз найбільше переймається і займається книговиданням.

Юрій Чопик, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант: Так, мені особливо приємно, що Ма «Арт-Вертеп» це ще й Книжковий клуб «Білокнижник». І я сьогодні фактично вперше в Дніпропетровську, а книги «Видавництва Старого Лева», частиною якого я є, вже давно живуть в Дніпропетровську і їх тут потребують і знають.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: З приводу «Видавництва Старого Лева» я трохи продовжу. Макс Паленко, якого багато хто з нас знає, наш дніпропетровський художник, дизайнер, музикант є також художником «Видавництва Старого Лева».

Юрій Чопик, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант: Я маю надію на ще одну приємність сьогодні — особисто познайомитись з нашим улюбленим художником Максимом Паленком. Книга «Ракета на чотирьох лапах» нещодавно вийшла в нашому видавництві, незабаром вийде продовження, так що хто цікавиться і читає, сподівайтеся.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Ось, а Олег має багато музичних проектів, але зараз переважно займається групою «Ґорґішелі».

Олег Джон Сук, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант: До «Мертвого Півня» потрапив я в 93-му році, почав з «Клубу шанувальників чаю» це була така львівська група, потім паралельно років сім грав з Русланою, потім ще мав багато проектів, зараз займаюся групою «Ґорґішелі» — молода львівська група. Можливо колись також приїдемо до вас в Дніпропетровськ.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Хочу додати, що це модний україно-грузинський колектив :)

Олег Джон Сук, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант:Україно-модний :)

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Взагалі, цей випадок, цей збір «Мертвого Півня» унікальний, тому що частина у нас з Харкова, частина зі Львова, а я сам не знаю де я живу в Харкові чи в Києві :)

Юрій Чопик, гурт МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, музикант:Михайло живе в потязі між Києвом і Харковом :)

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП:Михайло є актором харківського Театру-студії «Арабески». І напевно треба пару слів сказати з приводу ще одного гітариста, що не приїхав сьогодні.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Роман Чайка не зміг приїхати, але ви його можете постійно бачити по телевізору. Він тепер любить сидіти в телевізорі на 5 каналі, це програма «5 копійок» і програма…. «Новий час»…. «6 копійок» :)) Кожен з нас займається своїм, але ми збираємось і граємо і, я маю надію, коли ви прийдете на концерт ви нас зрозумієте.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Може хто не знає, півтора роки тому «Мертвий Півень» зробили такий експеримент, грали концерт о 8 годині ранку на фестивалі «Флюгери Львова», це ніби така перевірка своїх шанувальників, чи прийдуть наші фанати, чи все ще люблять.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Справді так і було, уявіть як нам важко було встати о 8 годині ранку :). Народ зібрався. Ми любимо робити різні експерименти, ми дружимо і з поетами, і з художниками і влаштовуємо мистецькі акції.

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: Якщо хто пам’ятає, три роки тому Юрко Андрухович вперше був у нас в Дніпропетровську і одразу на прес-конференції заявив, що зараз пише нові поезії і дуже сподівається, що гурт «Мертвий Півень» не зможе написати для них музику :)

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: Але збірку назвав «Пісні для Мертвого Півня»

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: І от зараз гурт майже закінчив новий альбом на вірші Юрія Андруховича з цієї нової збірки.

МихайлоБарбара, фронтмен гурту МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ: І я маю надію, що в лютому ми зможемо показати вам цей новий альбом. Для нас самих це несподіванка. Те, що з’явилась музика для цього альбому, це є чергове… ніби друге дихання, десяте дихання, сто двадцять п’яте :)

Тимофій Хом`як, директор МА АРТ-ВЕРТЕП: «Десяте дихання Мертвого Півня», так можна назвати новий проект :). А ми сподіваємось, що ми проведемо наступний фестиваль «НАШАтир» разом з журналом «НАШ» в лютому, де ви ще раз побачите «Мертвого Півня».

На цій оптимістичній ноті закінчуємо, дякуємо всім, що прийшли, чекаємо в театрі Шевченка. До вечора!

...і знову «Півні» в «Ляльці»

Понеділок – нетрадиційний день для проведення гучних акцій в «Ляльці». Проте, день (чи то пак, вечір) 14 листопада не випадково був обраний для концерту «Мертвого Півня», адже саме в цей день на Світ Божий явився вірний син українського народу і майбутній гуру львівського року Михайло Барбара. Тож концерт задумувався як свято друзів. Останні концерти «Півнів» у Львові згуртовували в основному молодь, а цього разу високою вартістю квитка адміністрація клубу фактично встановила межу, завдяки якій в залі зібралося поважне богемне панство.

Перед виходом «Півнів» публіку розігрівав Місько Барбара зі своїм останнім дітищем – неназваним ще гуртом, складеним зі студентів Могилянки. Виконували власні речі на слова Юрка Позаяка (переважно), однак не менш цікаво прозвучала Цепелінівська «Since I’ve Been Loving You» під текст «Слоника замучили кляті москалі». Фраза «Since I’ve Been Loving You, Слоник!..» викликала неприхований регіт публіки. А потім були «Півні»...

Гурт нарешті виступав у повному складі: Барбара, Ярка, Чайка, Чопик, Джон та Надольський. Хоча ні, бракувало ще Футора, якого, як не прикро, вкотре забули запросити. Лунали як цілком нові речі на слова Юрія Андруховича із музично-поетичної збірки «Пісні для Мертвого Півня», так і стандартний набір «Півнівських» хітів: «Ето», «Ластівки...», «Літо Буде»...

Після виконання «обов’язкової програми» Барбара вирішив пококетувати з публікою, дозволивши присутнім обрати «фінальну» пісню. Та коли слово взяв шеф «Дзиґи» Маркіян Іващишин, стало зрозуміло, що однією піснею музиканти не «відмажуться»:

– Ми, як справжні галичани, звичайно, заспіваємо вам «Многая Літа», - сказав пан Маркіян, - але вкінці. Після того, як ви заграєте нам «Франсуа», «Харлєй» і все решта.

У «Півнів» не залишалося виходу, і зал із задоволенням «відірвався» під звуки улюблених протягом десятка років пісень. На прощання музиканти виконали на біс пісню про владу. За словами Барбари, це річ, яка зараз дуже близька їм:

Знову, курва, радіо,
Телебачення, курва, преса,
Влада собі, як влада –
Суцільні, курва, бандити.

По закінченню були сльози радості, «Многая літа» цілою «Лялькою» для «Мертвого Півня» і фінальна душевна промова Марека, в якій він несподівано звернувся до теми влади і коротко та влучно вказав напрямок руху нашим політикам.

Юрко Козій

Чергове повернення блудних «Півнів»

В рамках щорічного Форуму Видавців до Львова завітали рідкісні, проте завжди бажані гості. Втім, гостями назвати їх язик не повертається, а серце тремтить при застосуванні цього слова щодо них. Мова йде про гурт «Мертвий Півень» – вихованців львівського та стовпів українського року. Саме ввечері 16 вересня клуб «Лялька» за старою-доброю традицією потішив своїх відвідувачів сольним концертом «Півнів».

Повернемося до історії. Кожен альбом «Півнів» був зіграний в іншому музичному стилі (від акустики – через гранж і до фанку), але незмінним залишалося одне: якісні тексти з боку поетичного та душевна карнавальність – з настроєвого. Музиканти не вигадують ровера, як колись, на початку дев’яностих. Тепер час працює на них. Вони використовують набутий досвід, і доносять до слухачів те, що коїться в їхніх душах. Свідками цього інтимного процесу стали ті, кому пощастило увечері 15-го потрапити в «Ляльку». Класична добірка старих хітів («Франсуа», «Beautiful Карпати», «Поцілунок») все одно не змогла задовольнити всіх присутніх, бо дехто вперто вимагав «Холодно» і «Харлєя», які не увійшли в рамки концерту. Натомість музиканти заанонсували нові речі з майбутнього альбому «Пісні для Мертвого Півня» виключно на слова однойменної збірки Юрія Андруховича. Нібйльше запам’яталась «…And Everybody Fucks You», себто, «Сто баксів на місяць...» по-нашому.

Несподіванкою стала відсутність на сцені головного ідеолога групи – незмінного (досі) соло-гітариста та композитора Романа Чайки. Його місце зайняв (тимчасово, як не втомлювався повторювати Михайло Барбара) Мар’ян Козовий, гітарист гурту «Ґорґішелі», також відомий своєю участю в Джоновому проекті «Є» – «Але час, як ріка». Нам залишається вірити Барбарі на слово і чекати на наступні виступи «Півнів» у класичному складі.

Покоління дітей 90-их, виховане на музиці «Мертвого Півня» і «Плачу Єремії» зараз є напрочуд вдячною аудиторією на їх концертах. Більшість з них вже повиростала з «порваних джинсів і маминих стаників» і рідко ходить на рокові концерти. Але саме приїзди «Півнів» до рідного міста згуртовують їх: друзів, які колись розпивали разом дешеве погулянківське вино та ділилися останніми цигарками, а зараз бачаться дуже рідко. Комусь робота/сім’я/діти не дозволяють, хтось шукає кращої долі «по русифікованих містах», або за якимось з океанів. Але всі вони пам’ятають, що помирати доведеться «не в Парижі», тому й повертаються. Повертаються з ностальгії. З ностальгії за тими ж часами до Львова повертаються й самі «Півні» – знову побачити старих друзяк, заграти для них старих та нових пісень, нагадати старі, проте з біса добрі часи, дати зрозуміти, що життя триває. І якщо «вивихнутої» атмосфери Львова середини 90-их вже не повернути, то принаймні на таких концертах можна зануритися в минуле і ковтнути не одну скупу сльозу.

Юрко Козій

Обкладинки альбомів Мертвого Півня

Місько Барбара - знайшов собі нових хлопчаків

Місько Барбара, віховий ватажок львівського гурту Мертвий Півень, знайшов собі нових хлопчаків. Сталося це на акустичному концерті М.П. наприкінці січня в столичній кав'ярні-бабуїн «Квартира» (на Подолі). Після виступу незнайомий юнак попросив Барбару дати йому адресу своєї електронної скриньки. Незабаром співець отримав «провокаційного», за його словами, листа, який зачепив за живе старого львівського рокера (правопис збережено за першоджерелом):

«Мiсько привіт, тебе турбує патлатий чувак який тиждень тому розстріляв твій Bond i весь концерт півнів в бабуїні сував тобі в руки пісюльки з замовленнями які ви не виконували. Надіюсь пригадав, якщо нє то не зовсім важливо бо знайомитись все одно доведеться зараз. Я Назар, з Самбора Львівської області, корочє це все фігня ближче до справи. В нашій рідній Могилянці в підвалі завилася блюзо-рок-н-рольна банда де мене випадково посадили за барабани але крім басу, бубнів і стратакастера треба ше кльовий чувак на вокал, з цим поки напряг, тому я і причепився до тебе тиждень тому в бабуїні. Ми в рідному вузі хочемо дати якийсь файний сейшин але шоб порвати всіх в повну.... було б супер якби ти просто по приколу з нами повокалив, подальша співпраця можлива, але шоб був другий і третій раз необхідний перший. Обіцяю ріки офігезного рок-н-ролу, гори коноплі і ше всякого багато. Все залежить від тебе коли зможеш відпиши, або ше ліпше подзвони (0ХХХХХХХХХ), і ми вже в серйозному ключі зможемо поговорити про весь вище згаданий бурлеск. Надіюсь ми зчуємось
всьго самого файного. З повагою Назар.»

Звісно, що на подібне запрошення «мертво-півенець» дзьобнув. Нині хлопці всі разом взялися до виправ і у квітні молодий гурт, який ще не має назви, але має Міська Барбару на чолі, обіцяє дати в Києво-Могилянській академії перший виступ, а за тим і записати дебютник. Передбачається піти стежкою, проторованою пару років тому Мертвим Півнем: платівка записуватиметься під час живих виступів ватаги в клубах Києва, Львова, Харкова, якими нове утворення почне заявляти про своє існування.

Палкі шанувальники Мертвого Півня можуть не хвилюватися: цей принишклий «півун» за так не розпростягне кінці. Барбара запевняє, що влітку гурт таки завершить запис плити «Пісні для Мертвого Півня» (на вірші з однойменної збірки Юрія Андруховича) і візьметься за її видання. Щоправда, басист М.П. Олег «Джон» Сук, який нині вбачає своє творче самовираження в іншому львівському гуртові - Ґорґішелі, у «Львівській газеті» (ч. 26 від 11 лютого ц.р. www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/02/11/2574/) змалював майбутнє групи доволі безнадійним: «Мертвий півень» нині максимально виправдовує свою назву, майже весь час перебуваючи в похилому стані. Це вже «тупиковий» проект». На що Місько Барбара по-мудрецьки хитро усміхається: «Джон» так завжди мене підбурює і роздразнює...».

Сайт гурту Мертвий Півень відкрито!

Нарешті це сталося! Сайт Мертвого Півня відкрито! Справа за наповненням. Будемо вдячні, якщо тут ви, відвідувачі, допоможете - можна присилати будь-який контент, але тільки що стосується власне Метвого Півня на поштову скриньку info@deadrooster.org.ua

Незабаром на сайті з'явиться фотогалерея, повна дискографія та куточок для обговорення творчості гурту.

Life Is A Long Song (Так, я справді не боюся сказати, чого я боюся)

"Дивіться! А цей таки визнав,
що боїться смерті", –
показав на мене пальцем
один розумаха з нетиповим блиском в очах.
Зрештою, то могли бути скельця.

Останнім часом мене люблять публічно запитувати
про найінтимніше.
Наприклад, який мій найтяжчий гріх.
Що мені снилося із середи на п'ятницю.
Чи подобається мені найвище керівництво країни.
Чи хотів би я бути сумлінням нації.
І чого я боюся.

Відповідаю переважно так,
як можу.
Коли розмова при чарці або з похмілля,
то значно відвертіше. Коли
на тверезу голову – то вигадливіше
й химерніше переважно.

Того разу я сказав,
що боюся смерті
близьких людей.
Головним чином від нещасного випадку.
Хоч насправді наше життя довге,
ніби пісня про Довбуша,
і смерть мусить сприйматися
ніби розв'язка,
давно очікувана через те, що стомлюєшся співати.

Але в цитуванні найважливіше – це
своєчасно поставити крапку,
про що розумаха
знає ще від батьків-наставників.
І поставивши крапку де хоче, самостверджується як може
"Він визнав! Дивіться всі на його
страх!"

Так, я справді не боюся сказати, чого я боюся.
Так, я справді боюся нічних телефонних дзвінків
та і-мейлів із записом sad news у суб'єкті.
Дивіться всі на мій страх:
от як я боюся.

В усьому ж іншому це просто пісня,
довга прекрасна пісня про шлях до прірви
чи, скажімо, не менш прекрасна –
про кулю в потилиці.

Слова Ю. Андруховича, музика Мертвого Півня