Мертвий Півень вирушить з клубним туром Україною

Фото с офіційного сайта гурту

Мертвий Півень вирушить з клубним туром Україною

Луцький концерт відбудеться 22 лютого в легендарному клубі Майдан, львівський - 23 лютого в новому міському клубі Культ, а київський - 25 лютого в клубі Докер ABC, що знаходиться в самому центрі Києва, у Пасажі на Хрещатику.

У рамках клубного туру планується також і презентації сайта рок-гурта Мертвий Півень, який наразі знаходиться в стадії наповнення.

Детальну інформацію про місце і час проведення концертів ви можете довідатися тут.

Мертвий Півень - культовий львівська рок-гурт, що вперше заявив про себе в 1991 році на фестивалі урбаністичної культури Вивих. Соліст гурту - Михайло Барбара - належить до літературної групи Бу-Ба-Бу. Дискографія гурту нараховує 9 альбомів, перший з яких "Ето" вийшов у 1991році, а останній - "Пісні для Мертвого Півня" - датується 2006 роком.

Korrespondent.net

Класика українського року повертається

Гурт „Мертвий півень” знову оживає і вирушає у тур.

Гурт „Мертвий півень” законно вважається класикою української рокової сцени. У лютому цього року він розпочинає активну концерту діяльність майже містах України.

Прихильники „Півня” у Луцьку, Львові і Києві матимуть можливість відвідати концерт улюбленого гурту.

Крім цього у житті гурту ще одна подія – відтепер гурт „Мертвий півень” можна побачити у мережі, на власному сайті.

 Пульхерія

-1+page-1+nums-11614.html

Річка

Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.

У липні так любимо тіло води,
що втікає між пальців. (2)

Сто млинів було там,
Сто млинових коліс
І зелені... застояні плеса,
де риба ловилася в руки.
Очерет, наче царства, держави з латаття
Усе було річка.

Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)
Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)

Скільки нас не збулось,
Переходячи міст понад Полтвою,
Скільки... перейшло через міст
І назавше пропало в гущавині правого берега?..
Правого берега...

Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.

У липні так любимо тіло води,
що втікає між пальців. (2)

Постріл

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш.

Приспів:
Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
до кабінету, де – вершина змови.
Тебе чекає мрець – очей не мруж. (весь куплет – 2)

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
Ти, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Приспів

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і каламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.

Приспів

Good Time

В парку під тоненьким деревом
Стоїть панок з кругленьким черевом
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!

Дівчатко з голубим бальоником,
Хлопчина з дерев’яним коником,
Близнята з однією пипкою,
Панянка з нотами і скрипкою,
Панок у чорному з ґазетою
І песик з ніжкою задертою.

А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
Надходить пані в сукні з квітами,
Колише клубами розквітлими,
Угледіла панка і нагло в нього
З пістолів стрелила і більш ні в кого.

А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!

Йосифа Кун. Дух

Дозволь мені кружляти над тобою.
Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок.
Песій Ринок вітав мене песім гавкотом,
а черниці з вулиці Сакраменток
ховалися в нішах.

Ані разу не вигнав мене Макольондра,
я завше мав гроші і розум.

Покажи своє місто. Я хочу
йти за отими дівчатами
в сукнях червоних.

Я хочу дзвонити
з оцих телефонних кабін.
Я хочу набрати номер Йосифи Кун
і почути,
як вона скаже:
"Дозволь мені кружляти над тобою".

Йосифа Кун – черниця і поетеса (XVIII ст.), авторка книжечки віршів "Прегарні околиці львівські", написаних німецькою мовою.

Фаустове свято. Ніч

Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва —
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.

Крила не тут, але біль від крила
на ніч прип’яв до стола —
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.

Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима — цегляні димарі
теплі о білій порі.

Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш — придумай, як до зорі
рушили тріє царі…