Бомба

Впаде, впаде, впаде дощ,
Впаде, впаде, впаде сніг,
Впаде, впаде, впаде листя,
Впаде, впаде, впаде бомба.

Бомбо-бомбосховище, ти сховай, вай, мене,
Бомбо-бомбосховище, ти сховай, сховай, мене.

Впаде, впаде, впаде дощ,
Впаде, впаде, впаде сніг,
Впаде, впаде, впаде листя,
Впаде, бомба, бомба, бомба.

Бомбо-бомбосховище, ти сховай, сховай, мене,
Бомбо-бомбосховище, ти сховай, вай, вай, вай, мене, вай, вай, мене
Сховай мене бомбосховище...
Бомбосховище, ти сховай, вай, вай, вай, вай, мене...

Впаде, впаде, впаде дощ,
Дощ із снігом, сніг із листям,
Впаде бомба з дощем і снігом,
Впаде листя з бомбою.

Бомбо-бомбосховище, ти сховай, сховай, мене,
Бомбо-бомбосховище, ти сховай, вай, вай, вай, вай, мене...

IL Testamento

Se io muoio, mi interrin
Sull' alta collina
Fra la steppa della mia
Bella Ucraina.
Che si vedano i campi,
Il Dniepr con le rive,
Che si oda il muggito
Del fiume stizzito.

Bella, bella, bella!

Quando portera il fiume
Al mare azzurro
Il sangue nero, nemico,
Il sangue impuro,
Lascero allor la tomba
Ed andro a Dio
Per pregare... Prima di cio
Non conosco Dio.

Bella, bella, bella!

Sepoltomi, insorgete,
Le caten rompete,
Che il sangue dei nemici
Spruzzi la liberta.
Nella vostra gran famiglia
Nuova, liberata
Vorrei esser ricordato
Con parola grata

Bella, bella, bella!

Переклад:
Як помру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі,
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу...отойді я
І лани, и гори-
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте
Кайдани порвіте
І ворожою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Ніжність

По той бік пристрасті народжується ніж.
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:

там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.

Любовний хід по вул. Радянській

Це хід весняних звірів, це парад лемурів,
Мальовані роти палкіші свіжих ран.
Це час коли жага струмує навіть з мурів,
Це марш нагрітих тіл, жагучих мов коран.

Це – танці потіпах під солодовим небом,
Ясновельможна кров темніє мов чифір.
Дівчата з медучилищ пахнуть млосно медом,
Прозорі наче спирт, летючі мов ефір.

Це вихід гультіпак під шелести акацій,
Похід під ліхтарі лоліток і моргух.
Мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
Повз вигуки афіш про м'ясо і про дух.

Повз біржу казино мелодію міліцію
Пастушки з вітражів упирки з вар'єте.
Дурепи осяйні вогненні янголиці,
Ці малпи трохи мальви, кожна з них цвіте.

Це час дерев і змій духмяний і такий,
Що виристає з ніг сурма хрипка і грішна.
Вони ідуть, а ти, як той більярдний кий,
Не в силі проказати навіть харе крішна.

Або ось ти поет улюбленець планет,
Що бачиш то щоку, то вухо або кліпсу,
Заряджений такий увесь, мов пістолет,
Готовий розрядитись влучно в першу ліпшу.

Або ось ви вуйки, набичені буйтури,
Атлети з-під вітрин деталі від скульптури.
Або ось ти флейтист, весь голубий аж синій,
Що трешся між купців з якихось абісиній.

Або хлоп'ята, ви, безвусі шкуродери,
Зелені королі вологі від жадань.
Уродженки весни пантери і гетери,
Повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань.

І потім розтають, і недосяжні знов,
Тікають у гаї повітряних небес.
Над вулицею ніч, помада, туш і кров,
Я так, я так, я так, я так тебе, тебе.

Іль-Алла-Улла

Поїдання яблука

Байка

Розкажу тобі байку,
Як курив пес файку
Та й на довгім цибуху,
Та й спалив собі вухо.
Вухо спалив собі.

По балконі ходять слоні,
Півні, кури, коні...
І другіє таваріщі.

По новенькому килимі
Ходять свині, сині свині.
Всі вони такі чудові,
Бо немає вже любові.
Сині свині, сині свині,
Сині свині, сині свині.

Розкажу тобі байку...