2004

Ето

Я піднімаюсь на поверх третій.
Я відкриваю друге вікно.
І перше, що я побачу,
То буде воно – ЕТО.
О-о-о-о-о-о-о-о! О-о-о-о-о!

Я прийду завтра увечір до тебе.
Я візьму з собою червоне вино.
Ти двері відчиниш
І я побачу воно – ЕТО.
О-о-о-о-о-о-о-о! О-о-о-о-о!

Я свій старий телевізор вмикаю.
Я канали міняю – шукаю кіно.
Очима впираюсь в програму "Время"
І знову бачу воно – ЕТО.
О-о-о-о-о-о-о-о! О-о-о-о-о!

Ієронім Босх ХХ

Наші святочні пориви – палкі та вознеслі,
Ніби й не нам волокти цю планиду грузьку.
Далі, все далі від нас рибалки і теслі,
Тільки предвічні сліди на воді та піску.

Годі рибалити, браття – глибини стемніли:
Риба з морів у бляшанки тісні запливла.
Наші обійми схололи, обличчя змарніли
В холоді надто блискучих будівель зі скла.

Між синтетичних ялинок шукаємо віху:
Як розпізнати майбутнє, о куле скляна?
Акумулятор для німба – винахід віку,
На видноколі – вогнетривка купина.

Щось ми згубили (а може, знайшли) на розпутті,
Тут, в епіцентрі іржавих дротів та епох.
З тихим благанням дивиться в очі майбутні
Наш до ялинки підвішений крихітка-бог...

Пес

Опівночі пес розквітнув
Білими пелюстками.
До ранку пес шелестів
Мов яблуня, мов яблуня.

А вдосвіта пес одцвів
Білими пелюстками.
Осипався під вікном
Затих, затих...

Учителю, поясніть,
Що б це, учителю, сталося,
Що пес так швидко відцвів
Одшелестів, одшелестів...

Я завтра вам відповім –
Давненько пси не цвіли,
Мені почитати треба
Спеціальну літературу.

Опівночі пес розквітнув
Білими пелюстками...

Місячний блюз

Я накраю тобі
Скибку сонного місяця,
Я намажу її
Медом сонячних днів.
Їж, мій брате нічний,
Поки братове місце є,
Поки сонце ще сонце
І кров ще на колір як гріт...

Поки лід не зкував
Наші ріки, роки і руки,
Поки круки чигають на інших
Присядь і поїш...
Розливається мед
І стікає з духмяної булки,
Ти чомусь підставляєш
Не долоню а ніж...

Золоті від меду до блиску,
Наточене лезо,
Золоті від леза руківя,
А далі рука.
Ти за мить невагомо стаєш
Самовпевненим крезом
І у везеннях поглядом
Губиться ніч у зірках...

Стане місячний промінь
Широким нічним коридором,
Відхиливши фіранку я вийду
І вже не вернусь.
Лиш пронизливим протягом
З ночі блукатиме довго
Неприкаяний в часі і в просторі
Місячний блюз...
Місячний блюз...
Місячний блюз...
Неприкаяний в часі і в просторі
Місячний блюз...

Чуєш, мила...

Чуєш, мила, ну хіба ж так можна
Говорить на політичні теми?
Ліжко он стоїть таке порожнє,
То ж давай до нього ми підемо.

А коли ми вузликом зав’яжем
Наші обидва спітнілі тіла,
Ти згадай, що негри голодують
По обидва боки річки Нілу.

А твоє чудове біле тіло
Наштовхне мене на біди ескімосів,
А твоя нога тонка, спітніла
Нагадає, що їм зимно в носі.

Чуєш, мила, ну хіба ж так можна
Говорить на політичні теми?
Ліжко он стоїть таке порожнє,
То ж давай до нього ми підемо.

Азарт

Приспів:
Ти в пику (3) його вмаж!
Дивись, яка паскедна в нього пика. (весь куплет – 2)

У карти, так обшмульгані, що аж,
засіли пан різник і пан музика.
Була спокуса виграшу велика,
а за вікном був гомін і пейзаж.

Приспів

І все зійшло б гаразд, якби не піка.
Вона не йшла – музика впав у раж,
сказав собі: "Ти в пику його вмаж!
Дивись, яка паскедна в нього пика!"

Приспів

І різнику в чоло зацідив прасом.
Той більш не буде торгувати м’ясом,
він горілиць лежить і ні мур-мур.

У супроводі ґречних поліцаїв
музика йде навік, мов у Почаїв,
кудись далеко, певно, у тюрму.

Приспів