категорії: текст пісні

Вікторія

Летимо в напів сні з навіснілої голої ночі
Через плач ліхтарів, через крик, через шепіт і зойк
І пророчі видіння і очі і губи пророчі,
Нетутешні зітхання під шатрами парасоль.

Потайні вітражі, мудреці під склепіннями храмів,
В позолоті повік осеніюча втома дерев,
А тумани нічні серед нас, попід нами, над нами
І відвертістю наших долонь починається день.

Летимо в напів сні з навіснілої голої ночі
Плач ліхтарів, крик, шепіт, зойк
Нетутешні зітхання... під шатрами парасоль.

категорії: текст пісні

Ми помрем не в Парижі

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

категорії: текст пісні

Шабадабада

шабадабада шабадабада
мужчина і жінка
шабадабада шабадабада
двадцять років по тому
напевно і неодмінно
зустрінуться знову
і говоритимуть про
шабадабада шабадабада

тобі тоді буде вже
вибач в жінок про таке не питають
просто ми станемо старшими себто
досвідченими і мудрішими
аж на цілих
шабадабада шабадабада

а найголовніше і найсуттєвіше
те що ні ти ні я окремо
ані ми обоє разом
ні за чим абсолютно не
шабадабада шабадабада
шаба даба да

категорії: текст пісні

Над морем

В морі я хотів печаль свою втопить,
Я до моря вийшов рано — море спить.
І мені його будити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.
І мені його смутити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.
І мені його самого стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

категорії: текст пісні

Пісня 551

Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того, щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше…
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником, як рукою їхніх плавників
І втікає… ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ!

категорії: текст пісні

Поцілунок

І присмак смерті на устах,
Вино у скронях тьмяно дзвонить,
Облич безтямних п'яна повідь,
І твої очі в дзеркалах.

Принади грації несуть,
Мені на все це наплювати,
Мені не знати рути-м'яти,
І упирів, що душі ссуть.

Криваві губи їх – це сміх,
Що котить золоті кружальця,
Змішалися у шалі танців,
Сідниці їх і груди їх.

Вам зірка в оці до лиця,
А що мене вона не палить,
Візьміть уста мої на пам'ять,
Я п'ю цей вечір до кінця.

Без уст я – іронічний жах,
Що упирем ікластим став би,
З очима ніжними кульбаби,
Якби не очі в дзеркалах.

категорії: текст пісні

Карколомні перетворення

Тепер ти серцю дав нарешті лад,
Оголоси своїми всіх дівчат –
Це буде бал любові, карнавал –
Вони виходять з тисячі дзеркал.
Русалки попелясті в стилі панк,
Модерні німфи, ти їх бог, ще б пак,
Поет їх рук і ніг, і раб грудей,
В уста струмує сонячний коктейль.

Їх мова уст німа, п’янка й густа,
Летять на тлі будівель їх вуста,
Дівчата йдуть в проекціях усіх,
Їх лінії звучать і кличе сміх.
Вони збудовані із кіл, півкіл і дуг,
У формах тіл щемить і терпне дух,
Довкола плин любовних половин,
А ти на лавці думаєш один.

previosСторінки: 39123...232425262728...373839next
← Ctrl         Ctrl →